Тема: Кременчуцький автозавод

Запорізький автомобілебудівний завод

Історія

Датою заснування заводу прийнято вважати 1863 рік.

У 1908 році було засновано підприємство, яке згодом перетворилося у Мелітопольський моторний завод (МеМЗ).

У 1923 році колишній завод Абрагама Коопа був перейменований в «Комунар».

1960 року Мелітопольський моторний завод почав поставляти свої двигуни на Запорізький автомобілебудівний завод.

1975 року МеМЗ увійшов до складу виробничого об'єднання «АвтоЗАЗ». Нині він є одним зі структурних елементів ПАТ «ЗАЗ».

У 1961 році завод був перейменований в «Запорізький автомобільний завод». Завод займався випуском єдиного автомобіля — ЗАЗ-965, що увійшов в історію як «горбатий Запорожець»[1].

СП «АвтоЗАЗ-ДЕУ» (з січня 2003 р. — ЗАТ «ЗАЗ») у формі закритого акціонерного товариства створено 15 квітня 1998 року на виробничій базі ВАТ «Автозаз». Статутний фонд сформовано коштом вкладів засновників: від ВАТ «Автозаз» — майно на суму, еквівалентну 150 млн дол. США; від Daewoo Motors — 150 млн дол. США в грошовій формі. До складу СП, крім головного підприємства в Запоріжжі, увійшли також на правах госпрозрахункових підприємств Мелітопольський моторний завод (ГРП «АвтоЗАЗ-Мотор»), Чорноморський завод автоагрегатів (ГРП «ЧЗАА»), Пологівський завод «Іскра» (ГРП «Іскра»).[2]

Після банкрутства Daewoo Motors у 2001 році, корпорація УкрАвто викупила АвтоЗАЗ у 2002 році. Всі об'єкти виробництва «АвтоЗАЗ» (в першу чергу, МеМЗ та Чорноморський моторний завод) було перетворено в ЗАЗ. Компанія навіть прийняла новий логотип. Частку Daewoo (50 %) в СП було викуплено швейцарським підприємством Hirsch & CIE в 2003 році.

ПАТ «ЗАЗ» — тепер[єдине в Україні підприємство, яке має повний цикл виробництва легкових автомобілів, що включає штампування, зварювання, фарбування, спорядження кузова і складання автомобіля. На заводі створено і постійно[на коли?] удосконалюється якісно нове сучасне високотехнологічне виробництво, що відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001 версії 2000 року[3][ангажоване джерело]

З 2013 року виробництво автомобілів постійно падало. У 2013 році завод зібрав 22 032 автомобілів, а у 2017 ― 1674 автомобілі. Станом на 2018 рік, завод переживав кризу

Структура ЗАТ ЗАЗ

Промислові роботи Fanuc R-2000iB аналогічні використовуваним на ділянці зварювання кузова «ZAZ Chance»

Крім головного заводу у Запоріжжі, до складу ЗАЗ входять колишні державні госпрозрахункові підприємства, які спеціалізуються на окремих видах робіт:

• ГРП «АвтоЗАЗ-Мотор» (МеМЗ), м. Мелітополь.

Продукція підприємства включає двигуни для легкових автомобілів об'ємом від 1,1 до 1,3 літра, а також чотирьох та п'ятиступінчасті коробки передач. Середньорічна продуктивність заводу — 130 000 силових агрегатів.

• ГРП «Чорноморський завод автоагрегатів» (м. Чорноморськ Одеської області).

На виробничих потужностях заводу складаються автомобілі Mercedes-Benz, Chrysler, Jeep, моделі Chevrolet, вантажні автомобілі ТАТА, Dong Feng та автобуси ЗАЗ. Середньорічні обсяги виробництва заводу становлять 40 000 автомобілів.

• ГРП «Іскра», (м. Пологи).

Завод «Іскра» відомий як виробник різноманітних компонентів для автосервісу, у тому числі баків для паливно-мастильних матеріалів, багажників, тяглово-причепних пристроїв для машин, чохлів, тентів, спецодягу тощо. Середні обсяги виробництва сягають 30 000 номенклатурних одиниць на рік.

• «Таврія-Магна», (м. Запоріжжя).

Це спільне українсько-канадське підприємство, створене у 1988 р. виробничим об'єднанням «АвтоЗАЗ» і канадським промисловим гігантом «Magna International Inc». Це спеціалізоване підприємство, що розташоване на території ЗАЗ, створене для проєктування та виготовлення великих і надвеликих пресформ для виробництва деталей із пластмас для автомобільної та інших галузей промисловості.

Історія

Ера «Запорожця»

ЗАЗ-965 «Запорожець»ЗАЗ-968 «Запорожець»ЗАЗ-968М «Запорожець»

Історія виробництва легкових автомобілів у Запоріжжі, з якою ототожнюється історія українського автомобілебудування взагалі, сягає 1960 року, коли з конвеєра заводу «Комунар» (на даний час — ПАТ «ЗАЗ») зійшов перший український мікролітражний автомобіль — ЗАЗ-965 «Запорожець».

Виробництво серійних машин розпочалося з 1 жовтня 1960 року, а до кінця року було випущено близько півтори тисячі «Запорожців». ЗАЗ-965 «Запорожець» швидко став популярним. Він порівняно мало коштував та був економічним. Експлуатаційна витрата пального становила 7,3 л на 100 км проти 10 літрів у «Москвича-402» або «Москвич-407». Повноцінна 4-місна машина була компактною та маневреною: довжина її становила 3,33 м, а радіус повороту за колією зовнішнього колеса — 5 м. Незалежна підвіска всіх коліс, рівне, без тунелю для «кардана», дно, 20-сантиметровий кліренс під задньою віссю забезпечували непогану прохідність. Були, звісно, й недоліки. Наприклад шумність, яка часто-густо допікала заднім пасажирам. Двері відкривалися на старий манір, проти ходу, і могли при випадковому відкритті на ходу стати вітрилом, яке легко могло знести машину з дороги. Невдалим, з точки зору пожежної безпеки, було розташування бензобака у передній частині кузова.

Багатьох автолюбителів не влаштовувала недостатня потужність двигуна, а отже — слабка динаміка «Запорожця». Тому, у жовтні 1962 року почався випуск модернізованого ЗАЗ-965А. Робочий об'єм двигуна збільшився з 746 до 887 см³, відповідно потужність зросла з 22 до 27 к. с. Зросла й максимальна швидкість — з 80 до 90 км/год. Ця машина вироблялася до 1969 року. Коли у вересні 1993 року святкували 130-річчя заводу, святкову автоколону відкривав один з перших «Запорожців», прикрашений транспарантом з цифрою 332 106. Саме стільки машин випустили протягом років виробництва — з 1960 по 1969 роки.

У 1961 році конструктори ЗАЗу почали розробляти автомобіль ЗАЗ-966 із новим кузовом. Однак його виробництво затримувалось через союзне керівництво, можливо, з економічних міркувань — ставити на конвеєр нову модель усього через рік після виходу попередньої вважалося недоречним. Тому ЗАЗ-966 побачив світ лише через шість років.

Його двигун також був розташований ззаду. Спочатку це був 30-сильний МеМЗ-966А, який встановлювався на останніх модифікаціях «горбатого» попередника. Потім з'явився 40-сильний МеМЗ-966В, що дозволяв розганяти авто до 120 км/год на прямій трасі. Щоправда, на практиці таку швидкість могли розвинути далеко не всі, і штрафи за перевищення швидкості «Запорожцями» були такою рідкістю, що сама по собі така подія розцінювалася як тема, варта анекдоту.

З 1969 року на базі моделі 966 почали виробляти ЗАЗ-968 з новим двигуном і деякими дрібними змінами. З 1975 року у тому ж кузові — ЗАЗ-968А. Відрізнявся новою гальмівною системою, удосконаленими передніми сидіннями і замком запалювання з протиугонним пристроєм. Перед ЗАЗ-968А у 1972 році з'явилася дещо модернізована модель ЗАЗ-968 — у неї не було декоративної панелі на передній частині кузова, з'явився новий блок приладів. Серйозніша переробка чекала на модель у 1979—1980 роках.

ЗАЗ-968М став не тільки останнім вітчизняним автомобілем із заднім розташуванням двигуна, але й найбільш живучим, бо випускався аж до 1994 року. Зате отримав нову лінійку двигунів: потужніші МеМЗ-968 ГЕ (45 к. с.) і МеМЗ-968 БЕ (50 к. с.)

Усього (з 1960 по 1994 рр.) було виготовлено 3 422 444 автомобілів «Запорожець» у Запоріжжі і двигунів із повітряним охолодженням у Мелітополі.

Ера «Таврії»

ЗАЗ-1102 Таврія

Історія створення «Таврії» цікава і різноманітна, тому що нині існуючому автомобілю передувало досить багато різних прототипів, одні з яких так і залишилися назавжди у вигляді макетів, що порошаться в конструкторських бюро ЗАЗу, а інші були втілені в металі і свого часу проходили ходові випробування.

Першим концептуальним варіантом, що самостійно покинув межі заводу, став передньопривідний ЗАЗ-1102 «Таврія» зразка 1970 року, який розробила група фахівців «Комунар» під керівництвом головного конструктора В. П. Стешенка. Проте в ході випробувань було виявлено безліч конструкторських недоліків, які визначили музейне майбутнє цього автомобіля.

У 1973 році було підготовлено ще два експериментальні зразки з тридверним кузовом типу хетчбек і 4-дверним — типу седан, які також не змогли досягти рівня серійного автомобіля.

Наступними етапами еволюції ЗАЗ-1102 «Таврія» був передньопривідний прототип 1974 року випуску з елегантним кузовом седан і повнопривідний варіант зразка 1976 року з цілком сучасною на той час зовнішністю.

Конструкторам заводу «Коммунар» було потрібно немало часу для того, щоб підготувати і запустити в серійне виробництво в 1988 році остаточний варіант ЗАЗ-1102 «Таврія».

У 1991 році, після трьох років з початку виробництва, був проведений рестайлінг автомобіля, в ході якого змінилася форма передніх крил та елементів салону. Для зниження собівартості машини були зроблені спроби перейти з дорогої передньої чеської оптики на вітчизняну.

Припинення виробництва загрожувало «Таврії» ще в середині 1990-х, оскільки у покупців не було грошей на новий автомобіль. Та і якість продукції ЗАЗу сильно кульгала: це стосувалося як самого виробництва, так і комплектуючих. Але попри важкі часи у 1995 році завод підготував до випуску нову модель на базі «Таврії» — п'ятидверний універсал ЗАЗ-1105 «Дана», який випускався до 1997 року.

З 1994 року введена нова схема включення електровентилятора і змінена конструкція напівосей. Але впровадження місцевих українських комплектуючих негативно позначилося на спільній якості моделей, особливо після 1992 року.

Після заснування у 1998 році СП «АвтоЗАЗ-Деу», деякої модернізації конструкції і насичення ринку імпортними (корейськими) комплектуючими знов з'явилася надія на реабілітацію якості автомобіля. У 1998 році у виробництві знаходилися ще так звані «перехідні зразки», комплектація яких може далеко не відповідати заявленій.

Восени 1995 року було презентовано ЗАЗ-1103 «Славута» — п'ятидверний ліфтбек на базі «Таврії». У 1999 році розпочато його серійне виробництво.

«АвтоЗАЗ-Daewoo»

У 1998 році зареєстровано спільне українсько-корейське підприємство з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства «АвтоЗАЗ-Daewoo». Впроваджено випуск якісно нового автомобіля ЗАЗ-110206 «Таврія-Нова». Завершено роботи з підготовки виробництва і розпочато великовузлове складання автомобілів європейського рівня Daewoo Lanos, Daewoo Nubira, Daewoo Leganza на Чорноморському заводі автоагрегатів (ЧЗАА).

Завдяки фінансовій підтримці іноземного партнера, новим технологіям, унікальним системам контролю якості, інженерним розробкам, які були привнесені разом з інвестиціями, а також послідовному сприянню держави, для Запорізького заводу розпочався новий історичний етап — час розвитку виробництва і виходу підприємства на міжнародний рівень. У 1999 році Корпорації УкрАвто були делеговані функції управління державним пакетом акцій заводу. У 2002 році Корпорація УкрАвто стала власником державного пакету акцій Запорізького автомобілебудівного заводу (більш ніж 82 % акцій ВАТ «АвтоЗАЗ», який своєю чергою є власником 50 % акцій ЗАТ «ЗАЗ») і отримала право управління підприємством і, зокрема, його виробничими програмами. У січні 2003 року підприємство було перейменоване на «Запорізький автомобілебудівний завод».

Впродовж 1998—2003 років на підприємстві відбулися глибокі структурні зміни за новими, світовими стандартами була проведена реновація виробництва, будівель, систем енергопостачання, інженерних споруд і мереж на заводах у Запоріжжі, Мелітополі, Чорноморську, Родах; організований контроль якості продукції, яка відповідає світовим стандартам; почато виробництво автомобілів Daewoo на заводі автоагрегатів в Чорноморську; після модернізації на головному заводі у Запоріжжі відновлений випуск якісно нової Таврії; змінена адміністративно кадрова політика. Цей період відзначився також істотними поворотами у стратегії відкрилися нові перспективи і можливості співпраці з грандами світового автомобільного бізнесу — компаніями DaimlerChrysler, General Motors, Opel, Renault та іншими, що дозволило реалізувати інвестиційні проєкти з організації повномасштабного виробництва автомобілів провідних світових брендів.

ПАТ «ЗАЗ»

Daewoo Sens (ЗАЗ Сенс) — автомобіль, створений на базі Daewoo Lanos

У 2003 році завод змінює форму власності і стає Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод».

У 2003 році укладено генеральну дистриб'юторську угоду між Корпорацією «УкрАвто» (в особі одного з її підрозділів — компанії «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»), Запорізьким автомобілебудівним заводом та німецькою компанією Adam Opel GmbH (європейським представництвом GMC). Opel виступив виробничим партнером «ЗАЗ» та «Укравто», надавши інвестиції для освоєння велико- та дрібновузлового виробництва автомобілів свого модельного ряду. Цього ж року швейцарська фінансово-інвестиційна компанія Hirsch & Cie придбала 50 % акцій ЗАТ «ЗАЗ», що належали компанії Daewoo Motors.

У 2004 році розпочато серійне виробництво автомобіля Opel Astra Classic.

У 2005 році розпочато повномасштабне виробництво автомобіля Daewoo Lanos на Запорізькому автомобілебудівному заводі. Корпорація «УкрАвто» стала головним акціонером флагмана польського автомобілебудування — заводу FSO. Автомобіль Chevrolet Lanos, виробництва Запорізького автомобілебудівного заводу, експортувався в Росію.

У 2005 році конструкторами «ЗАЗ» розроблено автомобіль ЗАЗ Lanos Pick-up.

У 2005 році на заводі було виготовлено 148 163 автомобілі, в 2006 році — 193 113[5].

У 2006 році розпочато виробництво автобусів I-VAN на базі платформи відомої індійської компанії TATA.

У 2010 році розпочато виробництво автобусів ЗАЗ А10 з несучим кузовом і агрегатами провідних європейських фірм.

10 вересня 2010 року — на «Автошоу 2010» у Києві було презентовано електромобіль ЗАЗ Lanos фургон Електро[6]і автобуси ЗАЗ-A10C31 та ЗАЗ-А10L50.[7]

У 2011 році розпочато виробництво нової моделі — ЗАЗ Forza.

У 2011 році ПАТ «ЗАЗ» випустило 60 862 тис. автомобілів, що на 33,9 % перевищує аналогічний показник 2010 року (45 465 тис.), при цьому понад 50 % випущених авто поставлено на експорт[8].

У 2012 році «ЗАЗ» перейшов на норми екологічності Євро-3.

У 2013 році «ЗАЗ» перейшов на норми екологічності Євро-4.

У 2016 році заплановано перехід на Євро-5 (провалено і компанія перебуває у великій кризі).

Нині Запорізький автомобілебудівний завод — підприємство, яке володіє повним циклом виробництва легкових автомобілів, — від двигуна до трансмісії, кузова і комплектуючих, до кінцевої збірки готового автомобіля і його постачання в мережу продажів.

Потужності головного заводу ПАТ «ЗАЗ» дозволяють здійснювати як дрібновузлове і повномасштабне, так і великовузлове виробництво автомобілів, і розраховано на випуск до 150 000 авто на рік. Обсяги виробництва невпинно зростають.

30 травня 2016 року в Києві на «Столичному Авто-шоу-2016» ПАТ «ЗАЗ» презентував розроблені та сертифіковані автомобілі спеціального призначення на базі наявного модельного ряду ЗАЗ Vida, ЗАЗ Forza і ЗАЗ Sens. Ці автомобілі призначені для споживачів з обмеженими можливостями, патрульної поліції, а також спеціальні автомобілі для надання невідкладної медичної допомоги[9].

Нова модель ZAZ Slavuta Nova — спільна розробка інженерів китайської компанії Chery і вітчизняного «ЗАЗу», прототип моделі під ім'ям Chery Riich G2, яку було вперше показано публіці на Пекінському авто-шоу у 2012 році, а також на «ЗАЗі» в середині 2015 року. Всього існує два примірники цієї моделі, в яку зараз запорізькі конструктори вносять низку важливих змін.

Повномасштабне виробництво моделі ZAZ Slavuta Nova розпочнеться всередині 2017 року. Потужність лінії з її випуску — близько 50 тисяч одиниць. Зрозуміло, що такий обсяг не може бути реалізований тільки на українському ринку, тому «ЗАЗ» і партнери з Chery сподіваються на експортні поставки. Причому не тільки в сусідні країни, але і в Євросоюз. Авто буде відповідати всім нормам ЄС, зокрема, екологічним Євро-6[10].

У порівнянні з 2014 роком, у 2015 році продаж автомобілів «ЗАЗ» скоротилися з 7463 до 2893 одиниць, а частка ринку — з 8 до 6,23 %. У 2015 році автозавод випустив 3937 одиниць автотранспорту (на 71 % менше, ніж у 2014 році). Підприємство в порівнянні з попереднім роком скоротило випуск легкових автомобілів на 71 % — до 3624 одиниць.

У січні 2016 року автозавод зупинився і перейшов на випуск машинокомплектів для General Motors в Єгипті, де випускають 20 тис. автомобілей Lanos на рік. На заводі працює трохи більш як 1 тис. осіб. У травні 2016 року ЗАЗ презентував концепт Slavuta Nova, який був розроблений спільно з Chery Automobile, проте говорити про серійне виробництво не доводиться

2 лютого 2017 року, на засіданні ради інвесторів, гендиректор ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» Микола Євдокименко заявив, що Запорізький автозавод буде з 2017 року випускати вантажівки і автобуси. Також запевнив, що з 2018 року в Україні буде введено стандарт Євро-6 і завод готовий до конкуренції з європейськими виробниками[13][14].

За 2018 рік відбувся значний спад виробництва у порівнянні з попереднім роком, загалом було виготовлено 131 транспортний засіб(зокрема: 85 — комерційні авто(CV), 45 — автобуси та 1 легковий автомобіль)[15].

30 березня 2019 року, рамках міжнародної виставки «City Trans Ukraine 2019», були представлені свіжі версії пасажирських автобусів ЗАЗ: автобус з низькою підлогою ЗАЗ A10 2019 модельного ряду і ЗАЗ А08, який надалі замінить автобуси ЗАЗ А07А І-Ван[16].

У жовтні 2020 року представлена модель автобуса ЗАЗ А08, який створений для перевезення пасажирів на приміських маршрутах[17].

У планах на 2022 рік ЗАЗ планує продовжити випуск автомобілів, які складаються з моделей «KIA RIO sedan», «KIA RIO X», «Renault ARKANA», а також моделей автобусів ЗАЗ-A08 (у модифікаціях «шкільний», приміський та міський), автобусів середнього класу ЗАЗ-A10[18].

Співпраця з АвтоВАЗ

ЗАЗ входить до корпорації «Укравто», що належить українському бізнесмену Таріелу Васадзе. Він також є засновником та співвласником компанії «УкрАвтоВАЗ» — офіційного імпортера автомобілів Lada в Україні.

Проте з 1 січня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету міністрів, яка забороняє ввезення на територію України автомобілів російського виробництва. Ця заборона, однак, не поширюється на ввезення комплектуючих, що дозволило оминути її, розгорнувши на заводах ЗАЗу великовузлове складання (SKD-складання — англ. semi knocked-down kit) автомобілів з вже готових агрегатів і вузлів, виготовлених в Росії.

Зокрема з 2020 року ЗАЗ почав збирати автомобілі Lada Granta, Lada Largus, Lada Vesta, Lada XRAY та Renault Arkana[19][20].

Виробничі потужності

• 1998 — 24 000
• 1999 — 6000▼
• 2000 — 11 700▲
• 2001 — 14 800▲
• 2002 — 23 800▲
• 2003 — 69 600▲
• 2004 — 126 000▲
• 2005 — 148 163▲
• 2006 — 193 113▲
• 2007 — 282 300▲
• 2008 — 257 600▼
• 2009 — 46 180▼
• 2010 — 45 465▼
• 2011 — 60 862▲
• 2012 — 42 700▼
• 2013 — 50 400▲
• 2014 — 13 100▼
• 2015 — 3937▼
• 2016 — 526▼
• 2017 — 1674▲
• 2018 — 131▼
• 2019 —
• 2020 — 885▲

Модельний ряд

Повномасштабне виробництво

ZAZ ForzaChevrolet Aveo (ЗАЗ Vida)

• ЗАЗ-1102 Таврія Нова (1998—2007)
• ЗАЗ-11055 Таврія Пікап (1998—2011)
• ЗАЗ-1103 Славута (1999—2011)
• ЗАЗ Ланос (2004—2017) 
• ЗАЗ Сенс (2004—…) 
• ВАЗ-21093 (2004—2011)
• ВАЗ-21099 (2004—2011)
• Opel Astra (2004—2008)
• ЗАЗ Lanos Cargo (2005—…)
• ЗАЗ Forza (2011—…)
• ЗАЗ Vida (2012—…) (модель T250)

Великовузлове (SKD) складання

• Dacia Solenza (2003—2004)[24]
• Renault Arkana[19]
• Lada Granta[19]
• Lada Largus[19]
• Lada XRay[19]
• Kia Rio[19]
• Kia Rio x[19]

Збирання на Чорноморському заводі автоагрегатів:

• Daewoo Lanos (1998—2017) (модель T100)
• Daewoo Sens (2002—…)
• Mercedes-Benz M-class (2002—2006)
• Mercedes-Benz E-class (2002—2006)
• Chevrolet Lacetti (2003—…) (модель J200)
• Chevrolet Aveo (2004—…) (модель T200)
• Chevrolet Aveo (2006—…) (модель T250)
• Chevrolet Evanda (2005—…)
• Opel Vectra (2005—…)
• Opel Corsa (2005—…)
• Chery Amulet (2006—…)[25]
• Chery Elara (2006—…)[25]
• Chery Tiggo (2007—…)[25]
• Chrysler 300C (2009—…)
• Kia Cerato (2009—…)
• Kia cee'd (2009—…)
• Kia Sportage (2009—…)

ПрАТ «Єврокар» - офіційний виробник автомобілів марки Škoda в Україні, що входить до групи компаній «Атолл Холдінг». Є одним з найбільших виробників легкових автомобілів в Україні. Частка заводу в загальному обсязі виробництва легкових автотранспортних засобів у 2020 році становила 80.6 %[1]. Виробничі потужності заводу складають 80 тис. автомобілів на рік (SKD складання - 30 тис. авто, CKD виробництво - 50 тис. авто на рік) з потенціалом для подальшого розширення потужностей. Виробничий майданчик має залізничний термінал, здатний виконувати транспортування до країн ЄС і СНД.

Завод «Єврокар» розташований у селі Соломоново Ужгородського району Закарпатської області України на відстані 1,5 км від кордону з Угорщиною та 2 км від кордону зі Словаччиною. Поряд із заводом розташований індустріальний парк «Соломоново» [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.], який є частиною Закарпатського автомобільного кластеру [Архівовано 20 червня 2021 у Wayback Machine.].

Історія заводу

Škoda RapidŠkoda Octavia A7Škoda FabiaŠkoda SuperbŠkoda Yeti

Будівництво виробничих потужностей було розпочато 23 липня 2001 року. Технічний запуск заводу відбувся 19 грудня того ж року, а в квітні 2002 року стартувало серійне виробництво автомобілів Škoda Octavia. У серпні 2002 року з конвеєра заводу зійшла перша Škoda Fabia, а в березні 2003 року - Škoda Superb.

У жовтні 2003 року почався випуск модельного ряду автомобілів Volkswagen, а в березні 2004 р. - Audi.

В 2006 році на конвеєр була поставлена ще одна модель VW Group - SEAT León. В тому ж році заводом були випущені перші SEAT Altea і SEAT Toledo української збірки і отримано дозвіл на виробництво MKD способом.

У 2007 році освоєно виробництва автомобіля Škoda Roomster.

В 2013 році розпочалося виробництво Škoda Rapid.

У 2014 році стартувало виробництво SKODA Spaceback.

З 2017 року на заводі виробляються кросовери Škoda Kodiaq[2], з 2018 року - Škoda Karoq[3].

Станом на 2020 рік на заводі вироблялися моделі Fabia, Octavia, Superb, Kodiaq, Karoq.

У 2020 році на заводі було вироблено 3386 автомобілі (100% обсягу виробництва - автомобілі бренду Škoda). Частка у виробництві легкових автомобілів за підсумками 2020 року склала 81%.[1]

Виробництво

Виробничі лінії заводу оснащені обладнанням від передових світових виробників, наприклад, Transsystem (Польща), Chropynska Strojirna (Чехія), EISENMANN (Німеччина) та інших. Потужності «Єврокар» мають ряд технологічних інновацій, програмне забезпечення та персонал, що забезпечують гнучкість виробничого процесу і володіють унікальними для України технічними рішеннями.

Автомобілі збираються на стандартній виробничій лінії загальною протяжністю 538 метрів. Монтаж автомобілів виконується на конвеєрній лінії з використанням технологічного процесу, аналогічного Škoda Auto a.s.

Зварювальний і фарбувальний цехи були запущені в 2011 році, що дає можливість заводу вийти на новий рівень технології повномасштабного промислового виробництва легкових автомобілів, які відповідають всім світовим стандартам якості.

За період 2002-2020 на заводі загалом було вироблено 194,3 тис. легкових авто (включаючи 177,8 тис. автомобілів бренду Škoda) (станом на 1 січня 2021 року).

Якість продукції

Стратегія підприємства направлена на виняткову увагу до якості продукції, забезпечення високих стандартів охорони та безпеки праці, а також відкритості й турботи про споживачів.

2003 року система управління якістю заводу «Єврокар» була сертифікована на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001:2000.

У 2009 р., 2012 р., 2015 р. та 2018 р. Компанія успішно підтвердила свою відповідність ISO 9001: 2008.

Аудити сертифікації та підтвердження проводяться празьким представництвом компанії TUV NORD CERT GmbH (Німеччина). Щорічно «Єврокар» підтверджує дію сертифікату про застосування системи менеджменту якості підприємства.

В жовтні 2009 року «Єврокар» пройшов успішну сертифікацію OHSAS 18001:2007, яка підтверджує використання на підприємстві сучасної та ефективної системи охорони праці, що відповідає найвищим міжнародним вимогам. Незалежний аудит підтвердив, що всі виробничі операції виконуються сучасним технологічним обладнанням та інструментом, які відповідають європейським та українським стандартам якості, охорони праці та безпеки. Сертифікат було підтверджено у 2012, 2015 та 2018 роках.

Персонал підприємства, зайнятий на виробничих дільницях, пройшов спеціальне навчання в Чехії на підприємствах Škoda Auto a.s. З 2008 року на заводі створено й функціонує навчально-методичний підрозділ з підготовки кадрів, який здійснює навчання, атестацію і підвищення кваліфікації персоналу, аудит робочих місць та умов праці.

Продукція

З 2001 р. на заводі «Єврокар» випускалися моделі автомобілей брендів Volkswagen, Audi, SEAT і Škoda.

Зараз усі виробничі потужності підприємства віддані під виробництво автомобілів марки Škoda.

Всі виготовлені автомобілі реалізуються на території України через компанію ТОВ «Єврокар», що належить до групи «Атолл Холдінг». За підсумками 2020 року було реалізовано 5093 автомобілі бренду Škoda, що склало 5,9% ринку (4-е місце в рейтингу брендів за кількістю продажів) 

Корпорація «Еталон» є одним з найбільших українських виробників автомобільної техніки. До складу Корпорації входить 21 підприємство, основними напрямками діяльності яких є: виробництво автобусів, вантажних автомобілів, комплектуючих для автомобільної промисловості, складська логістика. Виготовлення автомобільної техніки Корпорації «Еталон» забезпечують підприємства: ПрАТ «Бориспільський автозавод» і ПрАТ «Чернігівський автозавод». На сьогоднішній день вищевказані підприємства Корпорації виробляють і реалізують автобуси малого та середнього класів різних типів: міський, приміський, міжміський і туристичний. Ще одним стратегічним напрямком діяльності, якому Корпорація «Еталон» приділяє багато уваги, є виробництво вантажних автомобілів та тролейбусів. Серед українських виробників автобусів Корпорація «Еталон» протягом останніх п'яти років займає лідируючі позиції за обсягом виробництва та реалізації автобусів малого класу. Успіх на ринку значним чином забезпечують шасі від відомих компаній ТАТА (Індія), FAW (Китай), Ashok Leyland (Індія), а також двигуни, коробки передач, трансмісії і мости, які виробляються за ліцензіями компаній MERCEDES-BENZ, DEUTZ, HINO, ZF, Dana, Elliot та іншими надійними виробниками.

ТАТА Motors - всесвітньо відома індійська автомобілебудівна компанія, що входить в список 20 найбільших світових автовиробників. Компанія була заснована в 1945 як виробник локомотивів, а пізніше розширила діяльність, розпочавши виробництво комерційного транспорту в 1954, після об'єднання зусиль з Daimler-Benz AG. Сьогодні компанія є беззаперечним лідером з виробництва та продажу автомобілів для комерційних перевезень та третьою за величиною компанією на ринку пасажирського транспорту з успішними розробками в сегментах легкових автомобілів, і позашляховиків. Компанія також є четвертим за величиною виробником вантажних автомобілів і займає друге місце в світі з виробництва автобусів.
Ashok Leyland - велике індійське автомобілебудівне підприємство, що випускає широку гаму вантажних автомобілів, автобусів, військової техніки. Компанія Ashok Leyland заснована в 1948 році. Розташована в Ченнаї, Індія. Є однією з найбільших індійських компаній, що виробляють комерційні транспортні засоби та комплектуючі. Вважається флагманом своєї материнської компанії-Hinduja Group, зі штаб-квартирою в Лондоні. Компанія працює за ліцензією британської компанії Leyland Motors.
FAW - лідируюча компанія на автомобільному ринку Китаю. В даний час FAW виробляє автомобілі 6 категорій, в тому числі вантажівки малої, середньої і великої вантажопідйомності, позашляховики, легкові автомобілі, автобуси, малолітражні автомобілі. FAW належить 27 дочірніх компаній, ще в 20 компаніях FAW володіє контрольним пакетом акцій. FAW створила спільні підприємства з виробництва автомобілів для китайського та світового ринку з Volkswagen, Toyota, Ford і Mazda.
Deutz AG - німецький виробник газових і дизельних двигунів, з більш ніж сторічною історією та досвідом роботи на світовому автомобільному ринку. Двигуни DEUTZ прославилися своєю надійністю і невибагливістю в роботі та використовуються на автобусах і вантажівках по всьому світу.
Hino Motors - є найбільшим в Японії виробником вантажних автомобілів і автобусів, з 1960-х входить до відділення корпорації Toyota. Hino виготовляє широку гаму дизельних автобусів і вантажівок різного призначення.
ZF Friedrichshafen AG - найбільший німецький автомобільний концерн-постачальник шасі і коробок передач для комерційних / вантажних транспортних засобів. Чисельність працюючих на 125 підприємствах концерну в 26 країнах складає близько 65 тис. чоловік, таким чином ZF входить до числа 15 найбільших постачальників автомобільної промисловості в світі.
DANA Spicer - американська компанія, відома як найбільший світовий виробник і постачальник приводної продукції для самохідних машин високої прохідності. Трансмісії Dana є одними з найбільш якісних і надійних агрегатів, що використовуються на важкій техніці.
Meritor Inc. - американська компанія, яка є світовим лідером у виробництві інноваційних трансмісій і гальмівних систем для вантажних автомобілів, причепів та військових транспортних засобів. Продукція компанії відома в усьому світі своєю надійністю та ефективністю. Заводи компанії розташовані в Північній і Південній Америці, Європі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і налічують близько 10 000 співробітників в 19 країнах.

Автобусний бізнес корпорації включає в себе наступні підприємства:

• ПрАТ «Бориспільський автозавод»;
• ПрАТ «Чернігівський автозавод»;
• ТОВ «Торговий дім« Еталон авто »;
• Науково-дослідний інститут автомобіле-будови «Еталон»;
• ТОВ «Базтехсервіс».

ПрАТ «Бориспільський автозавод»

Флагманом Корпорації «Еталон» у сфері виробництва автотранспортних засобів є приватне акціонерне товариство «Бориспільський автозавод». Бориспільський автозавод був створений у квітні 2002 року. Уже в жовтні 2002 року, через 5 місяців після офіційної реєстрації заводу, з конвеєра зійшли перші два автобуси.
У грудні 2002 р. були завершені попередні і сертифікаційні випробування автобуса БАЗ-А079.04 "Еталон", був отриманий сертифікат відповідності на промислову партію і проданий споживачам перший автобус.
ЗАТ «Бориспільський автозавод» - це сучасне виробництво, виробничі і складські площі якого займають понад 19 000 кв.м.

ПрАТ «Чернігівський автозавод»

Приватне акціонерне товариство «Чернігівський автозавод» є одним з наймолодших підприємств Корпорації «Еталон». Створений у серпні 2003 року, спираючись на наукову базу, досвід і професійний підхід до кадрових питань Корпорації «Еталон», досяг значних успіхів у найкоротші терміни.
До масового виробництва та реалізації автобусів на заводі приступили в ІІІ кварталі 2004 року. Виробничі та допоміжні площі Чернігівського автозаводу складають більше 28 тисяч кв. м.
Корпорація «Еталон» постійно активно працює над створенням нових моделей і модифікацій автобусів. Чернігівський автозавод бере участь у цих процесах, розширюючи і оновлюючи свій модельний ряд. Завод активно співпрацює з науково-дослідним інститутом «Еталон», де й народжуються проекти нових моделей, які потім втілюються в життя.

Торговий дім «Еталон авто»

ТД «Еталон авто» є ексклюзивним дистриб'ютором автотранспортних засобів, що виробляються підприємствами корпорації «Еталон» і запасних частин до них. Торговий дім реалізує свою продукцію самостійно і через дилерську мережу. За час свого існування Торговий дім «Еталон авто» продав більше 10 000 автобусів під торговою маркою «Еталон».

Науково-дослідний інститут автомобілебудування «Еталон»

НДІ «Еталон» є базовим науково-дослі довательскім підприємством корпорації «Еталон». В інституті на постійній основі працює 45 фахівців і більше 100 фахівців залучаються на окремі проекти. НДІ автомобілебудування «Еталон» спільно з конструкторами і технологами Бориспільський і Чернігівський автозаводи розробили і впровадили у виробництво автобуси, представлені в даному каталозі. На даний момент в інституті ведеться проектування ряду нових перспективних моделей автотранспортних засобів на різній агрегатної бази.

ТОВ «Базтехсервіс»

ТОВ «Базтехсервіс» є основним автосервісних підприємств корпорації «Еталон» і виконує гарантійне та післягарантійне обслуговування автобусів і вантажних автомобілів, вироблених корпорацією. Технічна база підприємства дозволяє проводити техобслуговування і ремонти будь-якої складності всіх транспортних засобів, вироблених підприємствами корпорації «Еталон». Підприємство створено в 2004 році і на сьогоднішній день його потужності дозволяють проводити техобслуговування і ремонти більше 1500 різних автобусів на

ПрАТ «Бориспільський автозавод»

Тип

Приватне акціонерне товариство

Форма власності

закрите акціонерне товариство

Галузь

Автомобільна промисловість

Спеціалізація

виробництво автобусів, вантажних автомобілів

Засновано

2002

Штаб-квартира

Проліски, Україна

.

Продукція

автобуси

Бориспільський автобусний завод

ПрАТ «Бориспільський автозавод» (БАЗ) — українське автомобілебудівне підприємство в селі Проліски Бориспільського району Київської області.

Бориспільський автозавод — один із наймолодших в Україні заводів такого профілю. Входить до складу корпорації «Еталон», в основі ідеології якої лежить ідея створення та виробництва широкої гами автотранспортних засобів різного призначення для задоволення потреб як внутрішнього ринку, так і ринків інших країн.

Завод виник 2002 року на базі підприємства «Укрволгатехсервіс», що з 1998 року збирало легкові і вантажні автомобілі ГАЗ, і був перепрофільований на ліцензійне виробництво пікапів і вантажівок індійської фірми Tata. Встановивши на їх шасі власні пасажирські кузови декількох типів, БАЗ перетворився на провідного постачальника автобусів на українському ринку. 2003 року збудовано понад 400 машин.

Сьогодні ПрАТ «Бориспільський автозавод» — це сучасне самостійне виробництво, на якому працює близько дев'ятисот працівників. Виробничі та складські площі заводу займають більше 19 000 м². Завод випускає 1700 автобусів різноманітних модифікацій на рік. Завод активно співпрацює з науково-дослідним інститутом автомобілебудування «Еталон», який об'єднав близько шістдесяти провідних конструкторів, котрі мають великий практичний досвід у конструюванні автобусів. Саме тут і народжуються ідеї, які потім втілюються в життя. Бориспільський автозавод — це цілком вітчизняна розробка. Висока кваліфікація спеціалістів Бориспільського автозаводу дозволяє у стислий термін розробити конструкторську документацію і освоїти серійне виробництво будь-яких автотранспортних засобів. В наш час[коли?] запущено у виробництво три модифікації автобусів А148. Деталі із листового металу і профільних труб виготовляються на високопродуктивних верстатах «Bystronic», «Trumpf» та інших. Після зварювання в кузовному цеху кузова автобусів проходять процес тришарового фарбування в малярному цеху. При цьому метал піддається антикорозійній обробці з використанням технологій оцинкування. Завдяки цьому, кузов протягом п'яти років надійно захищений від корозії. Таке фарбування відповідає найвищим світовим стандартам. З малярного цеху кузов потрапляє у складальний цех, де він встановлюється на шасі. Тут же відбувається встановлення електрообладнання, настилання підлоги, внутрішня обшивка даху та встановлення сидінь. З цього цеху автобус виїжджає своїм ходом на стендові випробування гальм та пробігові випробування. І завод, і вся продукція, яку він випускає, сертифіковані. На заводі запроваджено систему управління якістю 1S0 9001, тому на всіх етапах виробництва контроль якості дуже жорсткий. Кожний автобус проходить до 50 видів різних типів випробувань, серед яких полігонні, дорожні та стендові.[1]

Бориспільський автозавод, який має багаторічний досівд збирання індійських вантажівок Tata LPT 713 в 2017 році представив в Україні першу машину з колісною формулою 4х4 Tata LPTA 713 TC.[2]

Корпорація «Еталон»[

До складу корпорації «Еталон» на сьогоднішній день входять такі підприємства:

• приватне акціонерне товариство «Бориспільський автозавод»;
• дочірнє підприємство — науково-технічний центр «Еталон»;
• приватне акціонерне товариство «Чернігівський автозавод»;
• ТОВ «Чернігівський ковальський завод»;
• ТОВ «Український кардан»;
• відкрите акціонерне товариство «Стрий-Авто»;
• лізингова компанія «Еталон-Лізинг» та ряд інших підприємств.

Модельний ряд

Автобуси[. 

БАЗ 2215 (Дельфін)

БАЗ-2215 ("Дельфін", "Кручений панич") — виробництва ЗАТ «Чернігівський автозавод»

БАЗ-А074 "Чорнобривець" (міський) — виробництва ЗАТ «Чернігівський автозавод»

БАЗ-А079.14 "Пролісок" (міський)

БАЗ-А079.13 "Пролісок" (приміський)

БАЗ-А079.14 "Пролісок" (приміський)

БАЗ-А079.19 "Мальва" (міжміський)

БАЗ-А079.23 "Мальва" (Турист)

БАЗ-А079.24 "Мальва" (Турист)

БАЗ-А079.25 "Мальва" (Турист-Люкс)

БАЗ-А081.10 "Волошка" (міський)

БАЗ-А081.11 "Волошка" (приміський)

БАЗ-А081.20 "Троянда" (Турист)

БАЗ-А148 (міський)

БАЗ-А148.1 (Євро 2) / А148.5 (Євро 3) "Соняшник" (приміський)

БАЗ-А148.2 (Євро 2) / А148.3 (Євро 3) "Соняшник" (Турист)

Вантажні автомобілі

шасі БАЗ-Т713.10

На Бориспільському автобусному заводі виготовляють наступні вантажівки сімейства «Подорожник»:

• БАЗ-Т713 (самоскид, автоевакуатор, ізотермічний фургон);
• БАЗ-Т713.10 (шасі);
• БАЗ-Т713.11 (бортовик);
• БАЗ-Т713.12 (бортовик-тентентовий);
• БАЗ-Т713.13 (промтоварний фургон);
• БАЗ-Т9016 (шасі);
• БАЗ-Т1116 (шасі, промтоварний фургон, бортовик, бортовик-тентентовий);
• БАЗ-Т1518 (шасі, самоскид, зерновоз, бортовик);
• БАЗ-Т1618 (шасі).

ПрАТ «Чернігівський автозавод»

Тип

бізнес і підприємство

Форма власності

закрите акціонерне товариство

Галузь

автомобілебудування

Попередник(и)

«Чернігівавтодеталь»

Засновано

2003 рік

Штаб-квартира

Україна, 14007, Чернігів, проспект Миру, 312

Продукція

Виробництво автомобільного транспорту
Капітальний ремонт вантажних
легкових автомобілів та автобусів Роздрібна торгівля автомобілями

ПрАТ «Чернігівський автозавод» (ЧАЗ) — одне з наймолодших українських автобусобудівних підприємств України, розташоване в місті Чернігів, проспект Миру, 312[2]

Історія

«Чернігівський автозавод» — підприємство зовсім молоде (перший автобус 10.09.2003 р.), хоча має давній родовід. Автобусне підприємство було створено на базі підприємства «Чернігівавтодеталь», яке в 70-80-х роках випускало автобуси «Черніговець», а наприкінці 90-х було одним з найбільших збирачів автомобілів ГАЗ в Україні. Але основний профіль чернігівських автобудівників — це карданні вали та інші автозапчастини. Про успіхи на цьому поприщі свідчить навіть той факт, що в 90-х роках Чернігівські вали за допомогою барона[джерело?] фон Натузіуса поставлялися навіть на[уточнити] Volkswagen Group.

Зараз «Чернігівавтодеталь» входить до складу багатопрофільної корпорації «Еталон», яка зробила бізнес з виробництва автобусів одним із пріоритетних. Як повідомив Президент Корпорації «Еталон» Володимир Бутко, до складу корпорації входить:

• «Чернігівавтодеталь»
• «Бориспільський автозавод» (БАЗ) с. Проліски
• «Чернігівський автозавод» (ЧАЗ)
• «Чернігівський ковальський завод»
• «Український кардан» (займається тільки виробництвом карданних валів)
• «Чернігівська деревообробна компанія» (виробляє невеликий сегмент деревообробної продукції)
• «Український контейнер».

Корпорація «Еталон» веде дуже активну будівельну діяльність: офісно-складський комплекс в місті Вишневе, бізнес-центр у Чернігові, бізнес-центр у Тернополі, експериментальний корпус у Львові. Корпорація «Еталон» інвестувала у 2006 році в розвиток своїх проектів близько 40-50 млн. ₴. Ключовим об'єктом стало будівництво нового кузовного цеху на ЧАЗі.

З появою нового виробничого комплексу, ЧАЗ вийшов на щомісячний випуск 150 автобусів. За словами Володимира Бутка, у 2007 році на ЧАЗі планувалось випустити понад 1800 автобусів. Чернігову відведена роль виробничого майданчика нової моделі ЧАЗ-А074, чиє виробництво стартувало вже у березні. У 2007 році розпочалося виробництво і моделі середнього класу «Еталон А142» в селищі Проліски.

Складальний проект «Еталон» (на території «Брянського ремзаводу») у Росії в Брянську, за словами Володимира Бутка, себе вичерпав і ведуться пошуки ділянки чи підприємства, де б корпорація «Еталон» змогла самостійно побудувати складальне виробництво.

«Еталон» має намір не тільки займатися виробництвом, а й інвестувати кошти у створення власної школи автобусобудування. Для цих цілей у Львові створять окремий корпус для потреб науково-дослідного інституту.

Активні дії корпорації «Еталон» вже призвели до відчутних результатів. За словами Президента корпорації, їй вдалося досягти 43 % ринку автобусів в Україні. У січні 2007 року «Еталон» зайняв 1-е місце в Україні, відтіснивши «Богдан» і ПАЗ.[3]

Китайський виробник двошарових конденсаторів Shanghai Aowei Technology Development Co. зацікавлений у створенні об'єднаної виробничої бази з виготовлення електробусів на ПрАТ «Чернігівський автозавод» (ЧАЗ) корпорації «Еталон», повідомляє прес-служба Чернігівської міськради.[4]

Впродовж 2014 року Чернігівським автозаводом було випущено 340 автобусів із 440, що були випущені корпорацією «Еталон». Було оновлено модельний ряд автобусом А08129 «Троянда». Цей новий автобус відповідає стандарту Євро-5. Машина буде їздити на газі, за одну поїздку долаючи до 360 км[1].

У грудні 2020 р. було продемонстровано першу модель трамвая, зібраного на Чернігівському автозаводі.[5]

Виробництво на ЧАЗі

Чернігівський автозавод займає 14 га, з 46 га, на яких знаходиться «Чернігівавтодеталь». Перший автобус з конвеєра ЧАЗа зійшов 19 вересня 2003 року. Виробничі площі займають близько 18 тис. м². Технологія, за якою на ЧАЗі будують автобуси, досить традиційна, хоча і має свою специфіку.

В Чернігові випускають такі види автобусів: БАЗ-2215 «Дельфін» на шасі ГАЗ-3302, БАЗ-А079 на шасі індійської «Тата», ЧАЗ-А074 «Чорнобривець» та ЧАЗ-А083.10 «Мак» на китайському шасі FAW. Відповідно, до Чернігова надходять шасі, на базі яких потім створюють автобуси. Володимир Бутко відзначає, що для «Дельфінів» вони змушені купувати не автобусне шасі, а фактично готову «Газель» у виконанні шасі, зрізати з неї кабіну і лише потім приступати до виробництва автобусів.

У новому кузовному цеху готується автобусний каркас, до того ж він дозволяє будувати каркаси під будь-які типи автобусів, аж до двоповерхових. Ця інвестиція дозволить ЧАЗу приступити до освоєння виробництва моделей середнього та великого класів.

Кузов автобуса перевантажують на візки і відправляють в малярний цех, де він набуває свій остаточний вигляд. Потім його шлях лежить в складальний цех. У «збірці» на конвеєрної лінії народжується вже готовий автобус, який після випробувань надходить на склад готової продукцію. В березні 2007 року з конвеєра ЧАЗ зійшов 2000-й автобус БАЗ-22154 «Дельфін», який був переданий замовнику.

У 2010 році підприємство приступило до виробництва першого чернігівського тролейбуса. У 2011 році, до Дня Незалежності — підприємство виготовило першу одиницю, з назвою БКМ 321 і передало його місту.[6].

У 2018 році був представлений новий міський низькопідлоговий автобус корпорації «Еталон». За традицією концерну, 12-метровий низькопідлоговий міський автобус отримав «квіткове» назву — Еталон А12210 «Астра». Автобус-прототип випущений Чернігівським автозаводом корпорації, а розробка його конструкція відбулася у Львові, де перебуває конструкторський підрозділ концерну «Еталон» — НДІ автомобілебудування ТОВ «Чернігівський автозавод». Новий автобус розроблений на базі кузова тролейбуса Еталон Т12110 «Барвінок», який випускається вже кілька років. На основі базової моделі автобуса і тролейбуса у 2018 році інженерами корпорації «Еталон» розпочалася розробка зчленованих 18-метрових тролейбусів з автономним ходом і електробусів[7].

Продукція, що виготовляється заводом

ЧАЗ-2215 «Дельфін»

ЧАЗ-А074 «Чорнобривець»

ЧАЗ-А079 «Пролісок»

ЧАЗ-А081.10 «Волошка»

Еталон Т12110 «Барвінок»

У 2019 році завод випустив і сертифікував для європейського ринку міжміський автобус моделі Еталон-А08432 «Тюльпан» та міський автобус Еталон А12210 «Астра». Автобус побудований на базі шасі і агрегатів «DAF» і відповідає екологічному стандарту «Євро-6»[8].

У грудні 2019 року корпорація «Еталон» представла власний проєкт трамвайного вагона, який буде випускати на Чернігівському автомобільному заводі. З огляду на катастрофічне становище з рухомим складом трамваїв і низькі темпи оновлення, корпорація «Еталон» прийняла рішення запропонувати містам власну розробку частково низькопідлогового трамвая на базі існуючих візків Tatra T3[9].. З огляду на особливості їх конструкції, зробити повністю низькопідлоговий такий трамвай не вдасться, але це буде комфортний і зручний вагон. Розробляти нову модель трамвая буде власний науково-дослідний інститут корпорації «Еталон», а виробництво буде налагоджено у Чернігові

ПрАТ «Концерн-Електрон»

Тип

Приватне акціонерне товариство

Форма власності

приватне акціонерне товариство

Галузь

багатогалузева корпорація

Гасло

«Електрон» об'єднує покоління, служить суспільству

Засновано

1918

Штаб-квартира

Львів, Україна

Корпорація «Електрон» — багатогалузева корпорація з виробництва продукції науково-технічного, промислового та побутового призначення.

Народженням «Електрона» можна вважати 1918 рік. Саме тоді колишній випускник Львівської Політехніки, колишній капітан австро-угорської армії, Г. Кретс разом зі своїм шурином — Йосипом Рафаловичем взяли у Галицькому «Кредитному банку» позику та у одноповерховій будівлі, що при вулиці Сікстутській облаштували електромеханічні майстерні (нині там знаходиться частина майстерень «Львівської політехніки»). Майстерня була облаштована по останньому слову тодішньої техніки та мала навіть мотор на 1 кінську силу. Відразу від місцевих мешканців пішли замовлення на виготовлення вуличних гасових ліхтарів та водопровідних колонок. На вулицях з'явилися перші автомобілі, які ремонтувалися також у майстерні Кребса-Рафаловича. Крім того вони ремонтували ще й військове спорядження.

У 1930 році в майстерні працювало 42 робітники і тоді їх акціонували в АК «Контакт», контрольний пакет якої викупив інженер-підприємець Леон Бернард Кульбінгер. Під його керівництвом майстерні розширилися, зокрема, 1934 року персонал збільшився до 179 осіб, а потужність двигунів становила вже 77 кінських сил. Він вирішив перенести майстерні ближче до залізниці, де викупив у магістрату ділянку землі по вулиці Кордецького. Сам він займався технічними питаннями, а менеджмент доручив Едуарду Соломону. Завдяки їхньому тандему, капітал АК «Контакт» на 1939 рік збільшився до 100000 злотих, а разом з вартістю нерухомості близько мільйона злотих.

Населення Львова зросло, гасові ліхтарі змінили електричні, та і в квартирах замість свічок і гасових ламп зажевріли електрожарівки. Майстерня зайнялася виготовленням електро- і телефонних лічильників, електротехнічних виробів (праски, фени, електронагрівачі), радіотелефонічного[] устаткування, детекторів.

Під час короткого перебування впродовж 1939—1941 років, радянська влада не встигла щось зробити з АК «Контакт», а ось її власників — Кретса та Кульбінгера було заарештовано та подальша їхня доля невідома.

Під німецькою окупацією 1941—1944 років майстерні працювали у дві зміни, оскільки у німців облік був на високому рівні. У місті було проведено масові етнічні зачистки та усіх робітників-євреїв разом з їхніми сім'ями було знищено. Такаж сама доля спіткала й Йосипа Рафаловича та Едварда Соломона.

У липні 1944 року радянська влада вдруге окупувала Львів. До Львова прибували спецзагони зі східних українців, які осідаючи у зайнятих радянською армією містах, відновлювали там школи, інститути, заклади культури.

Тоді, недалеко від майстерень «Контакту» знаходилися майстерні «Водоміра», що також випускали різні лічильники. Оскільки радянська влада замінила конкуренцію соціалістичним змаганням, то підприємства змагалися між собою і дозмагались до того, що 6 червня 1955 року розпорядженням Ради Міністрів УРСР були об'єднані під спільною назвою «Завод вимірювальних приладів». Цей завод спеціалізувався на випуску лічильників води, електрики, сантехнічних виробів та запчастин для водомірів.

1946 року Лаврентій Берія запропонував на Політбюро ідею щодо денаціоналізації західних регіонів Союзу за рахунок перенесення туди об'єктів оборонної промисловості. Так, у серпні 1946 року на VIII сесії Верховної Ради УРСР було прийнято закон «Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства Української РСР на 1946—1950 рр.», пункт 32 якого передбачав «перетворення Львова в крупний індустріальний центр республіки». Оскільки місцеве населення до роботи на оборонних підприємствах не допускалося, то до Львова переводили заводи з центральних та північно-східних областей РРСФР разом з обслуговчим персоналом. Саме цей метод «переселення» підприємств дав значні результати у подальшій роботі підприємства.

Так 1956 року було вирішено створити новий завод телевізійної техніки у Львові. До Львова були переведені підрозділи та робітники з провідних телевізійних заводів — александровського радіозаводу, ленінградського імені М. Г. Козицького та московського «Рубіна». Щоправда, на цих заводах, випуск телевізорів становив лише 30 %. Основну продукцію складала електронна начинка для винищувачів та бомбардувальників, системи дальнього стеження та інша оборонна техніка. Директором заводу ЦК КПРС призначив досвідченого господарника Степана Остаповича Петровського. Саме він й обрав базою для «Електрона» приміщення заводу вимірювальних приладів, а пізніше постановою Ради народного господарства Львівського економічного району № 57 від 4 жовтня 1957 року на базі підприємства «Завод вимірювальних приладів» утворено Львівський телевізійний завод (ЛТЗ).

Перші телевізори марки «Львів» (на базі александровського телевізора «Призыв») зійшли з конвеєра 2 жовтня 1957 року. Для телевізора «Львів» було вперше застосовано кінескоп розміром 43 см (розробник конструкції К. М. Шніцер, принципової схеми — А. М. Юкер). Серійне виробництво телевізорів «Львів» розпочато 1958 року, а з 1959 року розпочато випуск вдосконаленої моделі телевізора «Львів» — «Львів-2», з використанням подібної схеми та моделі кінескопа. У 1960 році художником конструкторського бюро заводу Охрімом Кравченком розроблено дизайн телевізорів «Верховина» і того ж року було створено нову серійну модель — «Верховина», яка згодом була визнана найкращим телеприймачем в СРСР[1].

Хрущовські часи внесли зміни в кадровому питанні. Львів перестав імпортувати робочу силу з центральних областей Росії. З введенням загальної паспортизації до міста потягнулося населення навколишніх сіл. Колишніх селян потрібно було навчати. Інженерні кадри готували кафедри політехнічного інституту, а для підготовки кваліфікованих складальників у 1963 році був створений величезний технікум радіоелектронної промисловості.

У 1960 році вийшла ухвала ЦК «Про подальший розвиток радянського телебачення», у якому телебачення проголошувалося «важливим засобом комуністичного виховання народних мас у дусі марксистсько-ленінської ідейності і моралі, непримиренності до буржуазної ідеології». У 1961 році на заводі «Електрон» розпочався випуск чорно-білого «Огонька» з кінескопом 47 см та «Електрона» з кінескопом 59 см, а серійне виробництво яких розпочато у 1963 році. Ці моделі стали базовими практично для всіх телевізорів в СРСР.

У цей же час на ЛТЗ було створено великий комплекс монтажних, складальних та регулювальних робіт з випуску телевізорів — 22 конвеєрні лінії з системою підвісних доріг. Крім телевізорів, розпочато випуск іншої високотехнологічної електронної продукції космічного та військового призначення.

У 1963—1964 роках за ініціативи академіка Віктора Глушкова Інститутом кібернетики Академії наук Української РСР були початі роботи із створення АСУП на базі вітчизняних універсальних цифрових обчислювальних машин. У 1967 році спільно з цим інститутом (відділ АСУП) була створена автоматизована система управління «Львів» — одна з перших АСУ у Радянському Союзі. АСУ «Львів» згодом була прийнята як стандартна в кількох галузях машинобудування СРСР.

Від 1965 року львівський «Електрон» долучається до розробки та виробництва телевізійної й електронної апаратури для військ ППО СРСР. До технікуму радіоелектронної промисловості перевели підрозділ науково-дослідного інституту телевізійної техніки «Електрону» (пізніше — науково-виробниче об'єднання «Кітва»), яке займалося виконанням дрібносерійних замовлень для оборонного комплексу СРСР. Тут, зокрема, досліджували електронну начинку американських ракет точного наведення, які були перехоплені під час в'єтнамської війни.

Від 1966 року львівські телевізори експортували в більш ніж 30 країн світу. В 1968 році телевізори «Електрон» та «Огонек» першими в галузі отримали державний Знак якості. Створений Петровським науково-дослідний інститут телевізійної техніки став головним в СРСР по розробці кольорових телевізорів. Так, ЛТЗ став першим у СРСР підприємством, яке розпочало серійний випуск кольорових телевізорів — пробна партія випущена 1968 року, а від 1970 року налагоджено серійне виробництво телевізорів «Електрон-703» (першого в СРСР серійного кольорового телеприймача).

У 1970 році на базі ЛТЗ створено Виробниче об'єднання «Електрон». Цього ж року підприємство було нагороджене Орденом Трудового Червоного Прапора, а 1975 року — Орденом Жовтневої революції.

У 1977 році розпочато одночасне будівництво виробничого комплексу «Електрон» та нового житлового мікрорайону у підміському селі Рясне. У цілому, до склад ВО «Електрон», крім головного корпусу заводу, входило ще два великих промислових комплекси — Рясненський та Закарпатський (з філіями у Сваляві, Мукачевому, Воловці, Жденієво, Виноградові, Міжгір'ї).

Крім виробничих комплексів ВО «Електрон» підпорядковувались Львівський завод телевізійної техніки (виробництво спецтехніки військового призначення), спеціальне конструкторське бюро телевізійної техніки (від 1986 року — НДІ телевізійної техніки «Електрон»), НДІ інформатики та управління «Електрон».

1986 року «Електрон» отримав права головного управління і як центральна організація безпосередньо підпорядковувався Міністерству радіопромисловості СРСР, що було безпрецедентним випадком надання таких прав виробничому підприємству.

Максимальної кількості випущених за рік телевізорів — 1 232 800 шт., якої підприємство досягнуло 1990 року. Телевізори «Електрон» були єдиною вітчизняною маркою телеапаратури, яка експортувалась у Західну Європу. «Електрон» володів розгалуженою власною фірмовою мережею з 450 техно-торгових центрів від Балтики до Тихого океану, мав власну зовнішньоторговельну фірму та закордонні представництва які реалізовували телевізори та здійснювали їх гарантійне та сервісне обслуговування.

Зі спеціальної техніки «Електрон» виготовляв телевізійну апаратуру для військового флоту (для важких атомних ракетних та авіаносних крейсерів, протичовнових кораблів), авіаційні бортові системи наведення ракетної зброї класу «повітря-земля», системи самонаведення ракетно-бомбової зброї, авіаційні лазерно-прицільні системи тощо.

На «Електроні» створювалась телевізійна апаратура для космонавтики: авіакосмічні пілотажні тренажери, проекційна апаратура Центру управління космічними польотами, бортова телеапаратура орбітальних космічних станцій «Салют» та кораблів серії «Союз», радянсько-американської проекту «Союз-Аполон», міжнародної станції «Альфа», орбітального космічного безпілотного корабля «Буран».

«Електрон» був одним із найпотужніших виробничих об'єднань Львівщини. Підприємства виробничого об'єднання 1990 року випустили продукції на 1,5 млрд карбованців, що становило 25 % валового продукту Львівської області та 4 % валового продукту України. Виробниче об'єднання фінансувало низку соціально спрямованих проектів розвитку міської інфраструктури Львова. «Електрон» здійснював масове будівництво житла для своїх працівників та соціальної інфраструктури у мікрорайоні Рясне, збудував лінію водогону із підземних джерел с. Гологори до Львова.

Спортивні колективи

Значок радянських часів із логотипом львівського заводу «Електрон» — тодішнього спонсора футбольного клубу «Карпати» (Львів)

Свого часу львівський телевізійний завод «Електрон» був патроном та спонсором львівського футбольного клубу «Карпати» — першої та останньої, в історії радянського футболу, команди другої ліги, яка 1969 року здобула Кубок СРСР. Також належав заводу та утримувався його коштом стадіон «Дружба». Згодом стадіон та команда безкоштовно передані «Електроном» місту.

Концерн-Електрон

У 1991 році «Електрон» став одним з перших акціонерних товариств в СРСР та акціонувався за класичною і прозорою методикою, розроблено за участю британських фахівців та львівських науковців, зокрема професора Віктора Пинзеника. Акції АТ «Концерн-Електрон» зареєстровані у Міністерстві фінансів України за № 1.

У 1991 році при Львівському відділенні Промбудбанку СРСР був створений відділ по обслуговуванню «Електрона». Трудові колективи підприємств, що входять до складу концерну «Електрон», винесли ухвалу, створити на основі цього відділення ЗАТ «Електрон-банк» із статутним фондом в 40 млн рублів. Так був заснований один з перших регіональних комерційних банків України — «Електрон Банк» та офіційно зареєстровано Національним банком України 10 жовтня 1991 року під № 25, а з часом він став одним з провідних банків держави.

У середині 1990-х років економічне становище «Електрону» різко погіршилось через різке звуження ринку продажу продукції та розривом напрацьованих економічних зв'язків, фінансово-економічну кризу в державі. Керівництво змушене було вдатися до призупинення випуску телеприймачів та докорінної реструктуризації, модернізації та технічного переоснащення підприємств — частина виробництв була ліквідована, а на інших здійснено диверсифікацію виробництва та налагоджено випуск нових видів продукції.

Сучасний «Електрон» активно розвивається як машинобудівна корпорація.

Основними напрямками діяльності корпорації є:

Виробництво електротранспорту

ТОВ Спільне українсько-німецьке підприємство «Електронтранс» створене у 2011 році корпорацією «Електрон», фірмою TransTec Vetschau GmbH (Німеччина) та ТОВ «Автотехнопроект».

СП «Електронтранс» — підприємство повномасштабного виробництва, що спеціалізується на проектуванні та виробництві сучасного міського електротранспорту — трамваїв, тролейбусів, електробусів, агрегатів та запасних частин.

Зокрема, сьогодні підприємство виготовляє трамвайні вагони для колій різної ширини — 1000 мм, 1435 мм та 1524 мм — це не лише для потреб українських міст, але й на експорт — у країни СНД та Європейського Союзу.

СП «Електронтранс» виготовило перший в Україні та СНД повністю низько підлоговий трамвай «Електрон T5L64», що за технічним рівнем відповідає сучасним європейським вимогам до міського електротранспорту, в тому числі щодо рівня безпеки та комфорту. Підприємство розробило також 12-ти метровий низькопідлоговий тролейбус «Електрон Т19101».

Вантажівка ЕМ-С320.12 «Електрон»

Виробництво спеціальних автомобілів

Завод «ЕлектронМаш» — сучасне підприємство машинобудівної корпорації «Електрон», що спеціалізується на виробництві позашляхових повнопривідних спеціальних транспортних засобів Електрон — автомобілів багатофункціонального призначення для комунальних служб та автомобілів швидкої медичної допомоги.

Комунальні автомобілі «Електрон», що виробляються підприємством — це всесезонні повнопривідні механізовані комплекси для міських комунальних служб, оснащені змінними комплектами кузовів та навісного обладнання. Один такий автомобіль заміняє декілька традиційних комунальних машин. Автомобілі «Електрон» не мають аналогів у СНД.

Спеціалізовані позашляхові повнопривідні автомобілі швидкої медичної допомоги «Електрон» — це транспорт підвищеної прохідності з комплектом медичної апаратури та засобів екстреної допомоги, створений для роботи ургентної медицини та медицини катастроф у складних дорожніх умовах, зокрема у сільській та гірській місцевостях.

Кліматичні системи для автотранспорту

СП «Сферос-Електрон» є єдиним в Україні виробником кліматичних систем для автотранспорту: рідинних підігрівачів різних типів для автобусів, вантажних та комерційних автомобілів, будівельної та спеціальної техніки. Підприємство також пропонує автовиробникам кондиціонери, електро-механічні та механічні вентиляційні люки для всіх типів міських та туристичних автобусів, ресивери для пневматичних та гальмівних систем транспортних засобів, паливні баки різних типорозмірів та місткості, кермові колонки.

Матеріали для електроніки

Науково-виробниче підприємство «Карат» — дочірнє підприємство корпорації «Електрон», основним напрямком діяльності котрого є проведення наукових досліджень, розробка технологій одержання новітніх матеріалів для потреб мікро- та радіоелектроніки, магнітоелектроніки, акусто- та оптоелектроніки, лінійної та нелінійної оптики, магнітооптики, квантової електроніки, сенсорики, кріоелектроніки, електрокераміки, оптоелектронних пристроїв тощо. Визнанням досягнень НВП «Карат» у технологіях вирощування монокристалів складних оксидів стала його участь у міжнародному проекті Європейського Центру ядерних досліджень (Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire) у Швейцарії — створення Великого адронного колайдера, для якого підприємство виготовило монокристалічні матеріали детекторів електромагнітного випромінювання.

НВП «Карат» володіє сучасною дослідницькою, технологічною та виробничою базою — тут створено унікальний лабораторно-виробничий комплекс вирощування монокристалічних сполук складних оксидів, що не має аналогів на теренах СНД і є науковим об'єктом національного надбання України.

На підприємстві організовано перше і єдине в Україні нановиробництво світового рівня з виготовлення тонкоплівкових гетероепітаксійних структур з нанорозмірними активними шарами для потреб твердотільної електроніки.

Полімерна індустрія

Завод «Полімер-Електрон» — дочірнє підприємство корпорації «Електрон», основними напрямками діяльності якого є пластмасове, пінополістирольне, інструментальне та нестандартне виробництва.

Виробництво електродвигунів малої потужності

Богдан (корпорація)

Богда́н — автомобілебудівна корпорація, один з основних операторів автомобільного ринку України.

Корпорація «Богдан» була створена в лютому 2005 року шляхом об'єднання декількох підприємств, з метою реалізації масштабних інвестиційних проєктів, направлених на створення в Україні потужностей з виробництва автотранспортних засобів різних типів.

Виробничі потужності корпорації «Богдан» дозволяють сьогодні виготовляти 120—150 тисяч легковиків, до 9 тисяч автобусів та тролейбусів у всіх класах, а також близько 15 тисяч вантажівок та спеціалізованої техніки. Заводи компанії розташовано у Луцьку та Черкасах.

В липні 2021 року корпорація була визнана банкрутом, розпочато процедуру ліквідації[.

Віхи історії

1992 — Зародження бізнесу. Початок продажів автомобілів ГАЗ, ІЖ, Москвич, УАЗ

1996 — Початок продажів автомобілів KIA в Україні

1998 — Придбання Черкаського авторемонтного заводу (в подальшому ВАТ «Черкаський автобус»)

1999 — Підписання угоди про дистрибуцію автомобілів Hyundai в Україні.

1999 — Випуск першого автобусу «Богдан» малого класу

2000 — Придбання Луцького автомобільного заводу (ЛуАЗ)

2000 — Початок виробництва легкових авто з машинокомплектів Волзького автомобільного заводу

2003 — Розпочато експорт автобусів «Богдан»

2004 — Підписання генеральної угоди з Isuzu Motors Limited (Японія) про використання бренду Isuzu на автобусах українського виробництва для зовнішніх ринків

2005 — Шляхом добровільного об'єднання 20 юридичних осіб заснована корпорація «Богдан»

2006 — Відкриття першої черги автобусного виробництва у Луцьку

2006 — Корпорація «Богдан» (Україна), Isuzu Motors Limited (Японія) та Sojitz Corporation (Японія) підписали трьохсторонній договір про створення спільного підприємства

2007 — Експорт автобусів в країни СНД та ближнього зарубіжжя вже становить 50 % від обсягів виробництва

2007 — Початок виробництва автобусів «Богдан» туристичного класу

2008 — Розпочато серійне виробництво сучасних низькопідлогових тролейбусів (м. Луцьк, Україна)

2008 — Відкриття найсучаснішого в Україні заводу з виробництва легкових авто потужністю 120—150 тисяч автомобілів на рік (м. Черкаси, Україна)

2008 — Закладено основи розвитку повномасштабного виробництва вантажівок. Відкрито новий завод з виробництва вантажної та комерційної техніки (м. Черкаси, Україна)

2009 — Завершено капіталізацію ЛуАЗу. Усі виробничі активи увійшли до складу одного підприємства — ВАТ «ЛуАЗ»

2009 — Змінено назву Луцького автомобільного заводу. Відтепер виробничі потужності корпорації мають назву Публічне Акціонерне Товариство «Автомобільна Компанія "Богдан Моторс"»

2009 — Розпочато виробництво легкового комерційного автомобіля власної розробки Богдан 2310 на базі Лада 2110

2012 — Представлений перший український гібридний автобус Богдан А705.22

Сучасна діяльність

Квітень 2018 — Презентація нового багатоцільового позашляховика Богдан-2351.[2]

Квітень 2018 — Підписання угоди із Київським політехнічним інститутом ім. Ігоря Сікорського та Науковим парком «Київська політехніка». Спеціалісти «Богдана» та представники навчального закладу спільно розвиватимуть нові технології та розроблятимуть новий транспорт.[3]

Травень 2018 — «Богдан» святкував 20-річний ювілей. З нагоди свята компанія організувала масштабну всеукраїнську акцію. Мешканці 9 найбільших міст України — Києва, Вінниці, Хмельницького, Сум, Одеси, Кременчука, Полтави, Херсона, Івано-Франківська — могли цілий день безкоштовно їздити у нових великих автобусах і тролейбусах «Богдан»[4]. Акція охопила ті міста, які почали оновлення муніципальних автопарків і перехід з автобусів малого класу на сучасні моделі транспорту великого і надвеликого класу. Загалом за 20 років «Богдан» виготовив понад 368 тис. транспортних засобів. Із них 18 781 — це автобуси і тролейбуси.[5]

Червень 2018 — Корпорація «Богдан» передала французькому виробнику екологічного транспорту Bluebus п'ять 12-метрових кузовів для електробусів за укладеним контрактом. «Богдан» відвантажив кузови у зазначений контрактом термін. Французький замовник високо оцінив якість української продукції і висловив зацікавленість у продовженні співпраці.[6]

Липень 2018 — ТОВ «Богдан-Індустрія» — офіційний імпортер автомобілів GreatWall та HAVAL в Україні — відкрив перший в Україні офіційний автосалон HAVAL у Києві.[7]

Липень 2018 — Корпорація «Богдан» презентувала оновлену версію санітарного автомобіля Богдан-2251.[8] Нова партія автомобілів отримала більше десятка удосконалень.

Серпень 2018 — «Богдан» передав армії чергову партію вантажівок підвищеної прохідності «Богдан 6317»[9]. Цього року компанія планує передати понад 200 одиниць такої техніки.

Серпень 2018 — Військова техніка «Богдан» взяла участь у параді до Дня Незалежності України 24 серпня[10]. Зокрема, 7 командирських позашляховиків «Богдан 2351» і 4 санітарні автомобілі Богдан-2251. Техніка проїхала колоною Хрещатиком з нагоди 27 річниці Незалежності України. Крім того, на Софійській площі було представлено броньований багатофункціональний автомобіль підвищеної прохідності «Барс-8», оснащений 120-мм мобільним мінометним комплексом.

Вересень 2018 — «Богдан» відправив до Збройних сил України понад сто одиниць автомобільної техніки у рамках виконання державного оборонного замовлення. До цієї партії увійшли оновлені санітарні автомобілі Богдан-2251 та вантажівки «Богдан 6317». Модель Богдан-2251 доопрацювали у співпраці з військовими медиками на замовлення Міністерства оборони України[11].

Електромашина ERCV27

Жовтень 2018 — «Богдан» передав нові шкільні автобуси «Богдан А22412» для учнів Волинської області в рамках соціальної програми «Шкільний автобус». Транспорт відповідає екологічному стандарту Euro 5 та усім вимогам безпеки для перевезення учнів.[12]

В листопаді 2018 «Богдан» представив у стінах луцького ДП «Автоскладальний завод № 1» першу українську повністю електричну вантажівку, виготовлену для данської компанії Banke Electromotive. Електромашина ERCV27 призначена для механізованого завантаження твердих побутових відходів. Вона працюватиме у містах Європейського Союзу.[13] Того місяця «Богдан» достроково виконав контракт з Міноборони[14] на виготовлення і постачання санітарних автомобілів «Богдан 2251» до ЗСУ.

Грудень 2018 року: Президент Петро Порошенко передав до ЗСУ 20 нових автомобілів Богдан 6317[15], виготовлених на Черкаському заводі компанії «Богдан Моторс» у рамках виконання державного оборонного замовлення від Міноборони.

У січні 2019 року «Богдан Моторс» переміг в аукціоні[16] на поставку Києву 55 низькопідлогових надвеликих тролейбусів «Богдан Т90117». Також цього місяця компанія підписала нові контракти із Міністерством оборони на постачання оновлених санітарних машин «Богдан 2251»[17] та вантажівок «Богдан 6317»[18] до Збройних сил України. Крім того, було укладено нову угоду із французькою компанією Bluebus[19] щодо виробництва кузовів для електричних автобусів.

У лютому 2019 року «Богдан Моторс» переміг у тендері[20] на постачання Харкову 57-ми 12-метрових тролейбусів Т70117, пасажиромісткість яких становить 105 осіб.

У березні 2019 року «Богдан Моторс» виграв тендер на постачання 12-метрових тролейбусів до міста Суми[21]. Також цього місяця компанія виготовила перший 18-метровий кузов[22] для електробусів французької компанії Bluebus в рамках контракту.

У лютому 2020 року корпорація «Богдан Моторс» оголосила про скорочення працівників з приводу тиску слідчих органів на підприємство[23].

Наприкінці грудня 2020 року стало відомо, що автомобільна компанія «Богдан Моторс» цього року фактично закрила завод у Черкасах, який виготовляв автомобільну техніку для Міноборони, у цехах порожньо — працівників скорочено, вирішується питання про початок процедури банкрутства[24].

28 квітня 2021 року Державне бюро розслідувань провело обшуки на підприємствах ПрАТ «Завод "Кузня на Рибальському"» та підрозділах ПАТ «АК "Богдан Моторс"»[25].

Структура

У її склад входять близько 20 компаній, серед яких:

З виробництва транспортних засобів

ПАТ "Автомобільна компанія «Богдан Моторс». ДП№ 1 — виробництво автобусів та тролейбусів, ДП№ 2 — виробництво легкових авто

З реалізації та сервісного обслуговування транспортних засобів

• ТОВ «Богдан Авто Холдинг» — продаж та сервісне обслуговування автомобілів. Автомобілі холдингу реалізуються на території України через філії та розвинуту дилерську мережу
• ТОВ «Торговельно-сервісний дім "Богдан"» — продаж та сервісне обслуговування автобусів «Богдан»

З надання автосервісних послуг, гарантійного та післягарантійного обслуговування  

ТОВ «Богдан Авто Холдинг»

Інші підприємства

• ДП «Транспортне підприємство "Богдан"» — транспортно-експедиційні послуги.
• ТОВ «Автомобільна Група "Богдан"» — надання консультаційних та інформаційних послуг.
• ТОВ «Інженерно-будівельна компанія ПБС» — проєктні та проєктно-вишукувальні роботи.

Виробництво

Легкові автомобілі

Докладніше: Черкаський автомобільний завод «Богдан» (легковики)

Корпорація «Богдан» має найсучасніше в Україні підприємство з повномасштабного виробництва легкових автомобілів в місті Черкаси (ДП «Автоскладальний завод № 2» ПАТ "Автомобільна Компанія «Богдан Моторс»).

Історія

Історія виробництва легкових автомобілів Корпорацією «Богдан» розпочинається з 2000 року, коли з машинокомплектів Волзького автомобільного заводу (АвтоВАЗ, Росія) були виготовлені перші автомобілі. З того часу компанія інвестує значні кошти в розвиток, розширення та модернізацію виробництва. 20 червня 2008 року введено в експлуатацію перше за часи існування незалежної України національне автомобілебудівне підприємство. Обсяг інвестицій в цей проєкт склав більше 330 млн доларів.

Виробничі потужності 

Потужність підприємства становить 120 000 — 150 000 легкових автомобілів на рік. Підприємство налічує 2 цехи складання автомобілів, 2 цехи зварювання, цехи доводки, тестування та логістики, а також унікальний комплекс лакофарбування кузовів та фарбування пластмас. Наявність процесу нанесення першого ґрунту (електроосадження) вигідно відрізняє його від подібних виробництв на пострадянському просторі.

Модельний ряд

За ліцензіями Корпорація на своїх потужностях виробляє автомобілі Богдан-2110 (Лада 2110), Богдан-2111 (Лада 2111), Hyundai Accent, Hyundai Elantra XD та Hyundai Tucson. Нещодавно Корпорація розпочала виробництво автомобіля Богдан 2310 — пікап, а також Богдан 2312 власної розробки на базі Лада 2110. Конструкція фургону розроблена з урахуванням можливості встановлення газобалонного обладнання. Наразі тривають тестування та сертифікація автомобіля і готується друга версія pick-up — бортова тентова модифікація із рамною конструкцією.

• Богдан 2110
• Богдан 2111
• Богдан 2310
• Hyundai Accent
• Hyundai Elantra XD
• Hyundai Tucson
• JAC J5

Вантажні, військові та спеціальні автомобілі

Докладніше: Черкаський автомобільний завод «Богдан» (вантажівки)Черкаський автомобільний завод «Богдан» (вантажівки)

Виробництво вантажівок — один з перспективних напрямків діяльності корпорації «Богдан».

9 вересня 2008 року завершено будівництво автомобільного заводу з крупновузлового виробництва вантажних автомобілів в місті Черкаси (ДП «Автоскладальний завод № 3» ПАТ "Автомобільна Компанія «Богдан Моторс»).

Інвестиції склали майже 100 млн грн.

Виробничі потужності

Проєктна потужність заводу 15 000 автомобілів на рік. Підприємство має новітнє обладнання та цехи зі складання вантажівок, виробництва надбудов, зварювання, діагностичний та логістичний

Модельний ряд[

На заводі виготовляють три моделі вантажівок: дві середньотонажні ISUZU NQR71P/R (ISUZU NPR75L-KL/LL) та ISUZU NMR85L, а також малотоннажна ISUZU NLR85AL.

В березні 2016 року прес-служба компанії повідомила про плани розпочати випуск деяких вантажних автомобілів Мінського автозаводу (МАЗ). Спочатку передбачалось великовузлове збирання: збірка шасі, зварювання, фарбування і установка вантажної платформи. «Надалі український автовиробник має намір локалізувати виробництво, залучаючи вітчизняних виробників комплектуючих». Перш за все, йдеться про дві повнопривідні моделі: МАЗ-5316 і МАЗ-6317[26].

Надалі «Богдан» планує організувати виробництво ще однієї моделі — сідельного тягача МАЗ-6425. Такі машини вже перебувають на озброєнні української армії. Зокрема вони були помічені за перевезенням нових вітчизняних бронетранспортерів БТР-4Е1[26].

В квітні 2017 року Черкаський завод «Богдан» передав до збройних сил України першу партію з 10 санітарних машин Богдан-2251.[27] До кінця 2017 року планується закупівля ще 130 таких машин в рамках ДОЗ.[28]

В грудні 2017 року вантажний автомобіль Богдан-6317 з двигуном WeichalPower допущений до експлуатації у ЗС України.

У квітні 2018 року «Богдан» презентував новий багатоцільовий позашляховик Богдан-2351. Він має замінити застарілий УАЗ. Нова машина має двигун потужністю 143 к/с, вищу максимальну швидкість та вантажопідйомність 1000 кг]

• Богдан Барс-8 (протопип)
• Богдан Барс-8 (серійний)
• Богдан Барс-6 (серійний)
• Bogdan-KIA Military KM-450
• ISUZU N-series

Автобуси і тролейбуси

Докладніше: Автоскладальний завод №1 (Богдан Моторс)Автоскладальний завод № 1 «Богдан Моторс» (колишній ЛуАЗ) в Луцьку

Виробництво автобусів «Богдан» почалося в 1999 році. Особливість конструкції автобусів «Богдан» полягає у використанні єдиної агрегатної бази Isuzu (Японія). Саме з початком виробництва автобусів Корпорація «Богдан» заявила про себе як про національного автовиробника.

Поряд з розвитком виробництва автобусів і тролейбусів в Україні, корпорація веде активну роботу з організації виробництва за межами країни. 2011 року ВАТ «Черкаський автобус», який займався випуском автобусів вийшов зі складу корпорації і почав збір оновлених автобусів вже під новою маркою «Ataman» (крім того ще випускаються старомодельні автобуси марки «Богдан»).

ДП «Автоскладальний завод № 1» ПАТ "Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (в минулому ВАТ «Луцький автомобільний завод») створене на базі Луцького виробничого майданчику корпорації «Богдан».

Основним завданням підприємства є виробництво автобусів малого, середнього, великого та надвеликого класу та тролейбусів різних модифікацій.

Виробничі потужності

ДП «АСЗ № 1» АТ «АК "Богдан Моторс"» може виготовляти до 8000 автобусів та тролейбусів на рік. Підприємство має пресово-заготівельне, кузовне, фарбувальне, складальне виробництво, комплекс діагностики, доводки та здачі.

Модельний ряд

Завод випускає малі, середні, великі, надвеликі автобуси та тролейбуси різних модифікацій; зокрема, туристичні, міжміські, приміські, міські, спеціалізовані та шкільні.

• Автобус Богдан А092
• Автобус Богдан А092.80
• Автобус Богдан А201
• Автобус Богдан А401.62
• Автобус Богдан А144
• Тролейбус Богдан Т60111
• Тролейбус Богдан Т801
• Один з 38 тролейбусів побудований спільно Богданом і польським Ursus для Любліна у 2013–2015 роках

Проблеми з якістю

Наприкінці 2017 року в Україні виник скандал через непридатність медичного обладнання та самого автомобіля для використання в зоні ведення бойових дій внаслідок його низьких характеристик, поганої якості виготовлення і збірки. Виробництво і закупівлю санітарних автомобілів Богдан-2251 зупинено[43].

28 січня 2018 року в прямому ефірі громадського радіо член Ради волонтерів при Міністерстві оборони України Валентина Варава зазначила, що з 100 санітарних автомобілів Богдан-2251 на фронт передали 50 автомобілів, причому 25 з них зламались не проїхавши і 10 000 кілометрів.[44]

6 липня 2021 року господарський суд Дніпропетровської області визнав банкрутом Приватне акціонерне товариство "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс", що входить в корпорацію «Богдан Моторс». Суд відкрив ліквідаційну процедуру. Борги компанії перед кредиторами, серед яких є споріднені підприємства, склали 6,7 млрд грн]

Львівський автобусний завод

Львівський автобусний завод (ЛАЗ) — колишнє найбільше підприємство в Україні з випуску тролейбусів та автобусів міського, приміського і туристичного призначення. Його автобуси експлуатувалися по всьому Радянському Союзу, також завод виграв тендер на громадський транспорт для міст-господарів Євро-2012.[2].

Історія

1945–1970: Перші автобуси

Датою заснування Львівського автобусного заводу вважається 21 травня 1945 року. Ще з 1949 року[3] завод випускав одновісні причепи, кузови-причепи, ковші для екскаваторів, автомобільні крани, експериментальні електромобілі та іншу промислову продукцію. Наприкінці 1940-х років на заводі планувалося освоїти випуск автобусів ЗІС-155 (виробництва Заводу імені Сталіна), але така перспектива керівництво заводу не задовольнила. Ініціатива створення власного автобуса була підтримана. Було закуплено кілька екземплярів тогочасних автобусів фірм Mercedes-Benz i Neoplan Bus Gmbh.

ЛАЗ 695 «Львів» — перша модель серії (1957)

У лютому 1956 року був побудований перший автобус, названий ЛАЗ 695[3]. Це був двовісний, зі зварним кузовом 9-метровий автобус з механічною коробкою передач та двигуном ЗІЛ-124. Деталі були узяті від автобуса ЛіАЗ 158 (ЗіЛ 158), досить відомого у 1950-ті—1960-ті роки.

Автобус ЛАЗ-695 мав одну особливість: його можна було легко перетворити на санітарну машину, лише демонтувавши сидіння у салоні.[3] Оскільки автобус розроблявся у післявоєнний період, то такий елемент був вельми виправданий. Масове виробництво цього автобуса почалося у 1956 році, з того часу випускалися нові модифікації (ЛАЗ 695Б, ЛАЗ 695Е, ЛАЗ 695Ж та інші); виробництво цього автобуса продовжувалося 46 років, до 2002 року, закінчуючи ЛАЗ 695Д11 і ЛАЗ 695Н. 46 років — стільки не випускалася серійно ще жодна модель автобуса[3], автобус ЛАЗ 695 обійшов угорські автобуси виробництва Ikarus, наприклад Ikarus 250 тримався на конвеєрі 28 років (1971–1998), відома у СРСР «гармошка», Ikarus 280, трималася 27 років (1973—2000); також автобусами-довгожителями є німецькі Neoplan Cityliner — півториповерхові туристичні лайнери у виробництві досі з 1971 року; Neoplan Skyliner — двохповерхові лайнери, що у виробництві вже 42 роки (з 1967 року).

Автобус ЛАЗ 695Н

У 1968 році зібрано першу тисячу автобусів ЛАЗ 695Б, і вони отримали диплом та золоту медаль на виставці у Брюсселі.[4]

У 1961 році було виготовлено перші моделі туристичних автобусів «Україна-1» та «Україна-2». На початку 1960-тих років через стрімкий розвиток тролейбусних систем міста України відчули потребу у постачанні нового експлуатованого рухомого складу тролейбусів. На той час головною моделлю тролейбуса в Україні був «МТБ-82» (відомий також під прізвиськом Емтебешка), однак у 1960 році їхнє виробництво припинилося, а взамін було розпочате виробництво ЗіУ-5 на Тролзі. У 1962 році у Баку на базі ЛАЗ 695Б був виготовлений тролейбус[3], який отримав назву БТЛ-62. Пізніше ЛАЗ виготовив такий тролейбус у Львові, він отримав індекс ЛАЗ 695Т, на ЛАЗі їх випустили 10 штук, і більша частина з них лишилася у Львові. Пізніше цей тролейбус випускався у Києві під назвою Київ-5ЛА у кількості 75 екземплярів[3], пізніше понад 400 екземплярів виготовлено на ОдАЗі під назвою ОдАЗ 695Т. ЛАЗ 695Т у порівнянні з МТБ-82 мав меншу масу, був динамічнішим, проте кузов його зносився швидко, і він був менш місткий, аніж «емтебешка» (для порівняння близько 60 і 86 місць).

У 1960-х роках був запущений туристичний автобус ЛАЗ-697Е, який мав регульовані крісла, які на міжміських Ikarus'ах з'явилися лише у їхніх найновіших випусках, також він мав холодильник, розвивав швидкість до 75 км/год. Також у 1966 році було випущено кілька екземплярів ЛАЗ 698, який серійно не випускався і був пізніше реінкарнований у ЛАЗ 4202. Першим директором Львівського автобусного заводу був Кашкадамов Борис Павлович (1953—1966).

1970—1991

ЛАЗ 4202

У 1970 році Львівський автобусний завод переходить на випуск модернізованих автобусів ЛАЗ 695М, а також міжміських ЛАЗ 675Е[5]. У 1974-му році було випущено 100-тисячний автобус.

У 1977—1978 роках починає розроблятися новий 9-метровий міський автобус ЛАЗ 4202, він мав автоматичну коробку передач і механічну підвіску; незважаючи на те, що був 9-метровим, у нього уміщалося до 100 чоловік; цей автобус був низькоякісний і мав дуже низький експлуатаційний строк, саме тому до обсягів випуску ЛАЗ 695 він не доріс і випускався до середини 1980-х років, його наступник — ЛАЗ 5252.

ЛАЗ 5252, наступник ЛАЗ 4202 почав проєктуватися ще наприкінці 1970-х років[6], разом з автобусом ЛіАЗ 5256, ще тоді далеким від свого сучасного вигляду. Однак 5252 був запущений у серійне виробництво лише після розпаду Радянського Союзу, на початку 1990-х років ЛАЗ-5252 є автобусом великого класу, розміри його були майже ідентичним з Ikarus 260, якого він мав замінити. Ця модель мала чимало модифікацій з різними двигунами а також мала тролейбусну модифікацію ЛАЗ 52522.

У 1978 році зійшов з конвеєра ЛАЗ 4202[5], він випускався до середини 80-х, також випускалася його модифікація ЛАЗ 4202-10.

У 1985 році був виготовлений перший зразок міжміського автобуса ЛАЗ 4207, який пізніше був значно поліпшений. У 1988 році Львівський автобусний завод виготовив 14646 автобусів — найбільшу кількість за всю свою історію[5].

1991—2000

ЛАЗ 52528Лайнер-12

Після розпаду СРСР з'явилась потреба у міському автобусі великого класу (на зразок Ikarus 260), тож з 1992 року завод випускає модель ЛАЗ-5252, що подекуди нагадувала ЛАЗ-4202.

Восени 1992 року на базі ЛАЗ-5252 виготовляють перший[5] (після ЛАЗ-695Т) львівський тролейбус з індексом ЛАЗ-52522, що весною 1993 року під № 001 виходить на маршрути Львова. Списаний з тролейбусного депо він був у 2008 році. Перші ЛАЗ-52522 мали ряд серйозних недоліків з електрообладнанням, які пізніше частково були усунені. Комплектувались тролейбуси харківськими електродвигунами ЕД138АУ2[7] та реостатно-контакторною системою керування. Вже за кілька років експлуатації виявились поломки, зокрема проблеми з панеллю приладів, руйнування обшивки каркаса. Тролейбуси ЛАЗ-52522 серійно випускалися до 1998 року (до цього часу побудовано 75 екземплярів), але не витримали конкуренції з ЮМЗ Т2. Остаточно їх виробництво припинили у 2004 році.

Тролейбус ЛАЗ-52522

У 1994 році на базі підприємства було створено Відкрите акціонерне товариство «Львівський автобусний завод», контрольний пакет акцій якого належав Фонду Держмайна України. Розпочате виробництво міжміських автобусів великого класу ЛАЗ 5207[5]. У 1995 році модельний ряд ЛАЗу поповнився 11 новими моделями автобусів, які були або принципово новими (прототипи «Лайнер-10», «Лайнер-12»), або модифікаціями серійних машин.

Наприкінці 1990-х років проводиться рестайлінг автобусів ЛАЗ-5252 та його модифікацій, вони отримують нове оздоблення салону, тоновані шклопакети та деякі інші нововведення (ЛАЗ 5252#Елементи рестайлінгу). Рестайлінг тролейбусів торкнувся лише у 2004 р. Найвдалішим рестайлінгованим автобусом був ЛАЗ 52528, він випускався до 2005 року, конкуруючи рік з новими низькопідлоговими моделями.

2000—2010

Сучасний «ЛАЗ», що обслуговує аеропорти

З 2001 року завод набуває статусу приватного підприємства з колективною формою власності.

У 2002 році розпочався випуск чотирьох зовсім нових моделей автобусів: приміських та туристичних «Лайнер−9», «Лайнер−10», «Лайнер−12», а також особливо великих міських ЛАЗ-А291; адаптовано до вимог ринку велику міську модель ЛАЗ-5252.

У серпні 2003 року зі складального цеху виїхав півтораповерховий туристичний ЛАЗ-5208 — перший автобус з сім'ї абсолютно нових моделей із назвою НеоЛАЗ. У травні 2004 року були представлені дві наступні моделі з родини НеоЛАЗ: міський автобус з низьким рівнем підлоги ЛАЗ-А183 «Сіті» і перонний автобус з низьким рівнем підлоги ЛАЗ-АХ183 «Аеропорт».

Модельний ряд автобусів обладнано двигунами Ярославського моторного заводу (Росія), німецької фірми «Deutz» та задніми мостами «Raba» (Угорщина).

7 червня 2006 року ЗАТ «Львівський автомобільний завод» (ЛАЗ) змінив назву на «Завод комунального транспорту».

Тролейбус ЛАЗ Е183

У березні 2010 року уряд України обрав ЛАЗ основним постачальником муніципального транспорту для міст, що приймали Євро-2012[8].

2010—2018

За даними низки ЗМІ, автобусний завод належить Ігорю Чуркіну — племінникові російського політика Чуркіна Віталія Івановича[9][10]. Пізніше Віталій Чуркін заявив, що племінників у нього немає[11].

Хоча ЛАЗ виграв тендер на виробництво громадського транспорту для міст-господарів Євро-2012, після турніру працівники нарікали на скорочення штату, затримки зарплати та розпродаж майна підприємства. 2013 року обладнання заводу вивозять на Дніпровський автобусний завод (м. Кам'янське), який також належить Чуркіну. Підприємець повідомив, що там вироблятимуть автобуси ЛАЗ, натомість у Львові залишиться виробництво тролейбусів і туристичних автобусів[12].

26 травня 2014 року Державна виконавча служба України видала постанову про арешт майна заводу-боржника[13]. Пізніше приміщення виставлено на аукціон.

У листопаді 2014 року Львівський автобусний завод випустив перший санітарний автобус для транспортування поранених із зони бойових дій. Перший екземпляр автобуса отримав 66-й мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону[14].

2014 року холдинг змушений був зупинити виробництво на заводах у Львові та Кам'янському.

2015 року голова Львівської ОДА Синютка повідомив: «Я особисто був на заводі. Там ще не все повивозили й розікрали. Як мене запевнили ветерани підприємства, кількість верстатного обладнання, виробничий конвеєр і інше устаткування дозволяє налагодити виробничий процес». Експерти сумнівалися в можливості відновити виробництво через простій конвеєрів та відсутність сучасного обладнання[15].

2016 року ЛАЗ знову опинився в центрі скандалу — виявилося, що колишні приміщення заводу купила фірма, пов'язана з Чуркіним, який і довів ЛАЗ до банкрутства раніше[16].

8 лютого 2018 року було оприлюденно проект постанови Львівської міської ради, якою передбачається виділення коштів на викуп підприємства з метою його відновлення[17].

15 лютого 2018 року депутати Львівської міської ради вилучили з порядку денного питання виділення коштів на викуп підприємства у росіян.[18]

Від початку 2018 року завод відновив виробництво та реалізацію автобусів моделей А183 та А191. З початку 2018 року до червня компанія реалізувала 7 автобусів: 4 — А183 та 3 — А191[19].

2019 — понині

Станом на середину березня 2019 року на сайті заводу можна було побачити повідомлення такого змісту: «Шановні партнери! У нас відбувається розпродаж складських запасів нових автобусів A183F0 Euro-3».

Після банкрутства та початку процедури ліквідації ЛАЗ залишився чимало винен кредиторам, місту та країні. Лише державний «Укрексімбанк» понад 15 років у судах намагається повернути заборгованість за кредитними договорами від 2004 року.

Не маючи інших дієвих шляхів стягнути з боржника гроші, 5 червня 2021 року державний «Укрексімбанк» з метою пошуку стратегічного інвестора виставив на відкриті торги права вимоги щодо кредитних договорів та дебіторської заборгованості заводу

«Укрексімбанк» продав на відкритих торгах борги збанкрутілого Львівського автобусного заводу. Права вимоги за кредитними договорами та дебіторську заборгованість заводу перед банком за понад 170 млн грн купила київська компанія, власником якої є львівський бізнесмен Максим Чухен[20]. Для Львова ця подія стала найрезонанснішою новиною влітку 2021 року. Питання подальшої долі заводу неодноразово порушувалося місцевою владою. У боротьбу за лот вступили одразу шість учасників. У процесі торгів ціна зі стартової у 76,5 млн грн перевищила 170 мільйонів. Переможцем стала українська компанія, яка могла б і надалі інвестувати у місцеву економіку. Але відразу і банк, і потенційний інвестор зіткнулися із запеклою протидією з боку боржника. Активізувалися «власники» ЛАЗу, які ніяк не проявляли себе з росії, в плани яких явно не входила економічна стабільність України.

Після приватизації підприємство кілька разів змінювало назву — «ЛАЗ», «Пасавтотранс», «Завод комунального транспорту», «Холдингова компанія ЛАЗ», «Львівський автобусний завод», «Львівський автомобільний завод», «Львівські автобусні заводи» та структуру власності. Завжди залишаючись під контролем Чуркіна, тому його обґрунтовано називають винуватцем умисного знищення підприємства.

4 травня 2022 року мер міста Андрій Садовий повідомив, що через війну в Україні ЛАЗ може бути націоналізованим. В майбутньому тут планується виробництво електромобілів[21].

5 липня 2022 року суди нарешті розблокували продаж боргів легендарного ЛАЗу, накопичених росіянином Ігорем Чуркіним. Львівський автобусний завод за часів Радянського Союзу був найбільшим підприємством в Україні з випуску пасажирського автотранспорту. Навіть після того, як 20 років тому Фонд державного майна України продав контрольний пакет заводу фірмі російського бізнесмена Ігоря Чуркіна, його доля, здавалося, непогано складалася. Але у жовтні 2014 року підприємство зупинилося, тисячі працівників було звільнено. З того часу територія заводу площею понад 50 га неминуче приходила в запустіння.

У червні 2022 року, через рік боротьби, банку та переможцю аукціону нарешті вдалося відстояти свої права. Судді різних судових юрисдикцій у різних галузях права (у кримінальному провадженні суддя Бортницька В. В. та у господарському процесі суддя Турчин С. О.) предметно вивчили обставини накладення арешту та дійшли повністю обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Матеріалу на Ігора Чуркіна з низки скандальних історій зі знищенням колись потужних українських підприємств у правоохоронців зібрано хоч греблю гати. Три роки тому він судився із СБУ, яка заборонила йому в'їзд до України терміном на 5 років. До цього затримувався прокуратурою за навмисну ​​невиплату зарплати робітникам та ухилення від нарахувань до пенсійного фонду.

Зараз більшість юридичних осіб, які володіли у різні періоди ЛАЗом та його майном, є банкрутами, роками уникаючи відповідальності. Державний банк продовжував зазнавати величезних збитків, а нормальний інвестор не міг зайти на збанкрутілий завод. Вражаюча толерантність до бенефіціара з країни-агресора.

З'явилася надія на те, що діям цієї особи, яка впродовж майже 30 років відверто займалася антиукраїнською діяльністю, буде дана заслужена оцінка. Тим більше зараз, коли в умовах війни державний «Укрексімбанк» обстоює економічні інтереси країни, дуже чекаємо, що правоохоронці та інші державні інституції також стануть на варті закону[22].

Модельний ряд

Автобуси

• ЛАЗ А152D0
• ЛАЗ А183
• ЛАЗ А191F0
• ЛАЗ А292D1
• ЛАЗ AX183D
• ЛАЗ-4207DM "НеоЛАЗ"
• ЛАЗ-5208 "НеоЛАЗ"

Тролейбуси

• ЛАЗ Е183
• ЛАЗ Е301

 СТОА

Станції технічного обслуговування автомобілів є багатофункціональними підприємствами, які виконують широкий спектр робіт і послуг з обслуговування і ремонту автомобілів. У номенклатуру послуг СТОА можуть входити наступні види робіт: • прибирально - мийні; .• передпродажна підготовка автомобілів; • гарантійне обслуговування і ремонт автомобілів; • післягарантійне обслуговування і ремонт автомобілів; • діагностування технічного стану автомобілів, агрегатів і вузлів; • протикорозійна підготовка кузовів автомобілів; • відновний ремонт автомобілів; • капітальний ремонт агрегатів і вузлів; • продаж автомобілів, запасних частин, матеріалів і приладдя; • зберігання автомобілів; • технічна допомога на автодорогах; • сервісне обслуговування водіїв і пасажирів.

Споживачами послуг СТОА можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що як правило, не мають власної виробничої бази для виконання послуг, що замовляються. Станції технічного обслуговування автомобілів класифікують в залежності від їх призначення, потужності, місце розташування і спеціалізації .

За принципом призначення і розміщення станції технічного обслуговування підрозділяються на міські і дорожні. Міські станції обслуговування призначені для обслуговування автомобілів фізичних і юридичних осіб, розташованих в межі міста .Дорожні станції — для надання технічної допомоги автомобілям і сервісних послуг водіям і пасажирам, що знаходяться в дорозі.

Класифікація станцій технічного обслуговування По розмірах і виробничій потужності станції обслуговування підрозділяються на малі (до 5 робочих постів); середні (від 6 до 15 постів); великі (більше 15 робочих постів).

За характером виконуваних робіт міські станції можуть бути фірмовими, спеціалізованими і універсальними. Фірмові станції, як правило, створюються заводами-виробниками автомобілів для реалізації і обслуговування своїх автомобілів в цьому місті або регіоні. Спеціалізовані станції обслуговують одну або декілька певних марок автомобілів звичайні за договором із заводами-виробниками або виконують окремі види робіт.

Останніми роками в містах України велике поширення отримали невеликі (на два-три пости) станції, що виконують окремі види робіт, такі як миття, заміна масла, обслуговування і ремонт електроустаткування, паливної апаратури, гальмівної системи, акумуляторів, шин і так далі. Такі станції будуються окремо або при АЗС і відносяться до малих спеціалізованих міських станцій. На універсальних станціях можуть обслуговуватися автомобілі різних типів, марок і моделей. Універсальні станції можуть бути створені для обслуговування вантажних автомобілів і автобусів, для обслуговування легкових автомобілів або обслуговування усіх типів автомобілів.

Дорожні станції доцільно створювати як універсальні для усунення несправностей, що найчастіше виникають в дорозі, і виконання обслуговувань малої трудомісткості. Дорожні станції також можуть бути створені при кемпінгах і мотелях. Особливе місце серед дорожніх станцій в перспективі можуть мати станції, обслуговуючі міжміські і міжнародні автоперевезення. Їх доцільно розташовувати на великих міжміських і міжнародних автомагістралях на відстані, яке долає автомобіль при напівзмінній роботі (4-6 год.). Такі станції можуть виконувати наступні види робіт: миття, заправка, зберігання автомобілів, зберігання і переробка вантажів, технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, сервісні послуги водіям і пасажирам (надання нічлігу, харчування, торгового обслуговування і так далі)..

Схема технологічного процесу

СТОА Після миття автомобіль поступає на виробничу дільницю прийому і видачі, де робиться перевірка агрегатів, вузлів і деталей, як заявлених, так і не заявлених власником, особливо впливаючих на безпеку руху. Причини несправностей і об'єми робіт для їх усунення уточнюються при діагностуванні автомобіля. Об'єми, терміни виконання і вартість робіт вносяться в наряд-замовлення, причому тільки ті роботи, на які згоден власник. Після приймання, тривалість якого в середньому складає 20...30 хв, автомобіль встановлюється на робочий пост, а при його зайнятості — тимчасово спрямовується в зону очікування або зберігання. Після виконання усіх необхідних робіт автомобіль повертається на дільницю прийому і видачі, де спільно з власником оцінюється якість і відповідність виконаних робіт наряду-замовлення. При необхідності якість робіт перевіряється на ділянці діагностування.

Технологічний розрахунок станції технічного обслуговування автомобілів

Потреба в послугах СТОА визначається числом заїздів автомобілів на виконання обслуговуванні і ремонтів. Число заїздів залежить ось великого числа випадкових чинників і носить імовірнісний характер. На формування числа заїздів і об'єму робіт на міських станціях впливає число автомобілів в місті, річні пробіги і стан парку автомобілів, умови експлуатації, число і сумарна потужність СТОА, розташованих в місті і багато що інше. Число автомобілів, що доводиться на 1000 чоловік, в Україні (140 од.) доки ще дуже мало в порівнянні з економічно розвиненими країнами (400- 600 од.).

Проте відродження і розвиток економіки країни і ріст добробуту населення можуть привести до швидкого росту числа автомобілів і відповідно до збільшення потреби в послугах СТОА. Регулярно збільшуються і середньорічні пробіги автомобілів, що знаходяться в приватному користуванні. В середньому по Україні вони сьогодні складають 16,5 тис. км. Приблизно 75 % автовласників в містах з населенням більше 50 тис. чол. для підтримки своїх автомобілів в технічно справному стані користуються послугами СТОА.

Нині йде активний розвиток мережі станцій технічного обслуговування автомобілів, в перспективі очікується подальше розширення цієї мережі. Відповідність можливостей станції потребам в обслуговуванні і ремонті автомобілів визначається їх виробничою потужністю і пропускною спроможністю. Виробнича потужність станції оцінюється числом робочих постів X. Враховуючи складність виконання розрахунків необхідного числа робочих постів станції при випадковому характері вступу заявок і об'ємі виконуваних робіт, для орієнтовної оцінки імовірнісного характеру виробництва робіт, як і при розрахунку числа постів АТП використовується коефіцієнт нерівномірності вступу заявок ф, який приймається в межах 1,1- 1,5. Більше значення коефіцієнта — для станцій з меншим числом робочих постів.

Нормативи трудомісткості робіт, що виконуються на СТОА

Тип і клас рухомого складу Питома трудомісткість ТО і ПР, люд.- г/1000 км Разова трудомісткість на один заїзд люд.-год ТО і ПР Мийка і прибирання Прийм ання і видача Передпродажна підготовка Протикорозійна обробка Міська Особливо малий клас 2,0 — 0,15 0,15 3,5 3,0 Малий клас 2,3 — 0,20 0,20 3,5 3,0 Середній клас 2,7 — 0,25 0,25 3,5 3,0 Дорожні Легкові — 2,0 0,20 0,20 — — Автобуси і вантажні - 2,8 0,25 0,30 - —При ручному шланговому митті трудомісткість приймається рівною 0,3 люд.-год для легкових автомобілів і 0,5 люд.-год — для вантажних автомобілів і автобусів. 2. Коефіцієнт коригування трудомісткості ТО і ПР в залежності від числа робочих постів станції Число робочих постів станції о 5 -10 1-15 6-25 6-35 Більше 35 Коефіцієнт коригування трудомісткості ТО і ПР 1,051,0 0,95 0,9 0,85 0,8 При виконанні прибирально-мийних робіт як самостійного виду послуг число заїздів на виконання цих робіт приймається з розрахунку одного заїзду через 800-1000 км або 16 — 20 заїздів на один обслуговуваний автомобіль в годині Число заїздів для протикорозійної обробки приймається з розрахунку виконання цих робіт через 3 — 5 років (d = 0,2... 0,3). Загальне число заїздів на станцію при розрахунку потрібного числа постів по прийому і видачі автомобілів приймається з розрахунку 2,2-2,3 заїзду на один обслуговуваний автомобіль за годину. При реалізації (продажу) на станції автомобілів має бути передбачена дільниця по їх передпродажній підготовці. Об'єм цих робіт і число постів визначаються виходячи з числа автомобілів, що реалізовуються, і разової трудомісткості робіт.

Нормативна трудомісткість ТО і ПР коригується в залежності від числа робочих постів станції) і кліматичних умов. Коефіцієнт коригування трудомісткості ТО і ПР за кліматичними умовами визначається так само, як і для АТП. Загальна трудомісткість робіт міської станції розподіляється по видах робіт в залежності від числа робочих постів, а доля робіт, що виконується на постах або виробничих дільницях, залежить від виду робіт ().Число робочих постів дорожніх СТОА залежить від інтенсивності руху по автомобільній дорозі; відстані між станціями на дорозі; середній трудомісткості одного заїзду.

.. Загальне число автомобілемісць на виробничих дільницях СТОА приймається 0,5 на один робочий пост. Автомобілемісця зберігання — місця, займані в зоні зберігання автомобілями, готовими до видачі і прийнятими в ТО і ремонт. У холодних кліматичних зонах зберігання здійснюється в закритих приміщеннях, а в других кліматичних зонах — на відкритій стоянці під навісом. Для міських станцій загальне число автомобілемісць зберігання приймається з розрахунку 3 автомобілемісця на один робочий пост, а для дорожніх станцій — 1,5 автомобілемісця на один робочий пост. На території, прилеглій до адміністративного корпуси станції або дільниці прийому і видачі автомобілів, рекомендується також передбачити відкриту стоянку для автомобілів персоналу і клієнтури з розрахунку 7 - 10 автомобілемісць на 10 робочих постів. Нормативи відстаней між автомобілями, між автомобілями і елементами споруд у виробничій зоні, а також місцях очікування і зберігання при проектуванні станцій технічного обслуговування автомобілів приймаються такі ж, як і для АТП.

Розрахунок чисельності виробничих робітників СТОА робиться так само, як і розрахунок виробничих робітників автотранспортних підприємств. Визначення потреби в технологічному устаткуванні здійснюється по Табелю технологічного устаткування в залежності від виробничої потужності станції, видів виконуваних робіт, типів і марок обслуговуваних автомобілів.

При підборі устаткування використовуються каталоги і проспекти виробників (продавців) устаткування, а також інша довідкова інформація.

Розрахунок площ виробничих, складських і побутових приміщень і стоянок

Площі СТОА по своєму функціональному призначенню підрозділяються: • на виробничі (зона постових робіт, виробничі дільниці); • складські приміщення; • технічні (трансформаторна, насосна, бойлерна та ін.); • адміністративно-побутові (конторські приміщення, гардероб, душові, туалети і так далі); • приміщення для обслуговування клієнтів (кафе, магазин для продажу автомобілів, запасних частин, зони зберігання і так далі).Склад і площі приміщень визначаються потужністю станції і видами виконуваних робіт. Площі виробничих приміщень розраховуються за методикою, прийнятою для АТП.

Орієнтовно при розробці техніко - економічного обгрунтування проекту площі виробничих приміщень можуть бути розраховані по питомій площі, яка з урахуванням проїздів приймається рівною 40...60 м2 на один робочий пост. Площі складських приміщень міських СТОА визначаються по питомій площі складу на 1000 комплексно обслуговуваних автомобілів: для складу запасних частин — 32 м2 ; агрегатів і вузлів — 12 м2 ; шин — 8 м2 ; експлуатаційних матеріалів — 6 м2 ; лакофарбових матеріалів — 4 м2 ; кисню і вуглекислого газу — 4 м2 . Площа комори для зберігання автомобільного приладдя, знятого з автомобілів на період обслуговування, приймається з розрахунку 1,6 м2 на один робочий пост. Площа приміщення для зберігання запасних частин, що реалізовуються, і матеріалів складає 10 % від площі складу запасних частин. При організації на СТОА прийому акумуляторних батарей, що відпрацювали, площа комори для їх зберігання приймається з розрахунку 0,5 м2 на 1000 комплексно обслуговуваних автомобілів. Площі складських приміщень дорожніх СТОА визначаються по укрупнених нормах з розрахунку 5... 7 м2 на один робочий пост. Площі адміністративно-побутових приміщень визначаються з розрахунку: для конторських приміщень — 6...8 м2 , побутових приміщень — 2...4 м2 на одного працюючого на станції. Площа приміщення для обслуговування клієнтів приймається з розрахунку: для міської станції — 9...12 м2 , для дорожньої станції — 6...8 м2 на один робочий пост. Оптимізація виробничої потужності станції технічного обслуговування автомобілів Внаслідок впливу великого числа випадкових чинників (терміни і число вимог (заявок), що поступають, види виконуваних робіт, трудомісткості і терміни виконання заявок і так далі), процес технічного обслуговування і ремонту автомобілів на СТОА носить стохастичний характер

. Як показують дослідження, особливості функціонування складних систем, як СТОА, схильних до дії великого числа випадкових подій, краще всього можна описати за допомогою теорії масового обслуговування. У теорії масового обслуговування усі системи умовно підрозділяються на системи з втратами, коли заявка, що поступила на обслуговування, не чекає черги і у разі відсутності вільного робочого поста покидає систему; системи без втрат, коли заявка, що поступила, за відсутності вільного робочого поста чекає черги і не покидає систему не обслуженою; змішані системи, коли заявка, що поступила, за відсутності вільного робочого поста чекає черги певний час і покидає систему, якщо за цей час не звільниться пост. Для СТОА найбільш прийнятною є змішана система з обмеженням часу очікування робочого поста обслуговування.

Тривалість часу очікування залежить від характеру і трудомісткості заявки. Можливий розкид часу очікування в долях від тривалості обслуговування приведений.

Тривалість часу очікування в залежності від трудомісткості робіт по ТО і ПР Характер робіт Тривалість часу очікування % від загального числа заявок % від загальній трудомісткості доля часу очікування від тривалості робіт Обслуговування і дрібний ремонт (до 2 год.) 2...3 Ремонт (до одного дня) 1...2 Тривалий ремонт 0,5... 1

Алгоритм розрахунку оптимальних потужностей СТОА :За тривалістю виконання дій (трудомісткостей) визначаються доходи, витрати і прибуток постів при виконанні цього виду дій за певний період часу. Потім за допомогою варіатора розрахунки повторюються для різного числа постів. За підсумками усіх розрахунків комп'ютер вибирає варіант з максимальним прибутком і видає відповідні вихідні дані. Планування станцій технічного обслуговування автомобілів Планувальне рішення СТОА, так само, як і для АТП, включає розробку генерального плану, компонувальних планів споруд і планування цехів і дільниць.

Вибір планувального рішення визначається типом, призначенням і виробничою потужністю станції, типами і марками обслуговуваних автомобілів і видами виконуваних робіт. В якості основних нормативних матеріалів при виконанні технологічних розрахунків і розробці планувальних рішень використовуються Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту, ОНТП і відповідні СНіПи.

Основними вимогами при розробці проектних рішень станцій є: • забезпечення мінімальних витрат на будівництво і експлуатацію; • відповідність планування вибраній схемі виробничого процесу і технологічному розрахунку; • максимальне використання типових проектних рішень; • уніфікація конструкторських і об'ємно - планувальних рішень будівельних споруд; • гнучкість виробничих процесів, можливість швидкої модернізації і реконструкції при зміні зовнішніх умов; • створення необхідних умов для клієнтів і раціональне розміщення приміщень для клієнтів, виробничих і побутових приміщень; • раціональне використання площі підприємства.

Генеральний план станції технічного обслуговування автомобілів При розробці генерального плану СТОА необхідно передбачити, щоб територія станції була ізольована від міського руху транспорту і пішоходів. Поза територією може бути розміщена відкрита стоянка автомобілів клієнтів і персоналу станції, АЗС і дільниця миття і прибирання автомобілів. Автозаправну станцію і миття рекомендується розташовувати так, щоб автомобілі обслуговувалися на них без заїзду у виробничу зону, а транспортні потоки не перетиналися з основними потоками виїзду і в'їзду на станцію. Нормовані відстані і ширина проїзду у виробничій зоні і зоні зберігання станції визначаються з урахуванням габаритних розмірів обслуговуваних автомобілів так само, як і для АТП. При розробці генплану СТОА необхідно передбачити окремі складські приміщення для зберігання шин, мастильних і лакофарбних матеріалів і других матеріалів, що згорають. У багатьох європейських країнах з розвиненою мережею СТОА площа забудови території станції складає 50 % від загальної її території. Дорожні СТОА рекомендується розташовувати на дільницях, прилеглих до автомобільних доріг з напруженими транспортними потоками в населених пунктах або поблизу них, що дозволяє скоротити витрати на пристрій і експлуатацію внутрішньовиробничих комунікацій, а також полегшує вирішення питання укомплектовування і доставки персоналу на підприємство. Дорожні станції, як правило, споруджуються в комплексі з АЗС. При дорожніх станціях, обслуговуючих міжміські і міжнародні автомобільні перевезення і розташованих поблизу великих вантажоутворюючих і вантажоотримуючих центрів, разом з технічним обслуговуванням і ремонтом автомобілів і сервісними послугами для водіїв і пасажирів можуть бути створені і вантажні станції або термінали по сортуванню, зберіганню і доставці вантажів. Такі станції можуть основними базовими пунктами для організації прогресивних видів перевезень на далекі відстані (естафетні перевезення або перевезення за системою тягових плечей). Територія і площі виробничих приміщень для обробки і зберігання вантажів таких СТОА визначаються відповідно до вимог, що пред'являються до вантажних станцій і терміналів в залежності від об'ємів робіт.Планування виробничих зон, цехів і дільниць станції технічногго обслуговування автомобілів Технологічний взаємозв'язок виробничих цехів, дільниць і зон має дуже важливе значення для забезпечення дотримання технології виробничого процесу і ефективного управління виробництвом. Нормами ОНТП і СНіП на підприємстві по обслуговуванню автомобілів передбачаються окремі виробничі приміщення для розміщення наступних груп дільниць: миття і прибирання; технічного обслуговування і ремонту; моторного, агрегатного, механічного, електротехнічного, ремонту приладів живлення; ковальського, зварювального, мідницького; столярного, шпалерного; акумуляторного; фарбування. Для середніх і малих станцій на одній дільниці допускається виконання різних технологічно сумісних видів робіт. Наприклад, на СТОА з числом постів до 10 допускається виконувати в одному приміщенні з постами ТО і ПР роботи по ремонту двигунів, агрегатів, слюсарно-механічні, електротехнічні, по ремонту і виготовленню технологічного устаткування, а також розміщувати пости для ремонту кузовів із застосуванням сварки за наявності обгороджування з матеріалу, що не згорає, заввишки не менше 2,5 м. Основою при розробці компонувального плану виробничої будівлі служить зона ТО і ПР. Відповідно до технологічного процесу зона ТО і ПР є головною ланкою виробництва і повинна мати технологічні зв'язки з усіма підрозділами допоміжного і обслуговуючого виробництв. У зоні технічного обслуговування і ремонту використовуються універсальні і спеціалізовані робочі пости. Приміщення для електротехнічних, карбюраторних, акумуляторних і шинних робіт рекомендується розташовувати поблизу постів ТО. Малярну, шпалерну і кузовну дільниці бажано розміщувати суміжно. Агрегатну, слюсарномеханічну, зварювальну і кузовну дільницю розміщують поблизу постів ПР. Приміщення для клієнтів рекомендується розташовувати поблизу дільниці прийому і видачі автомобілів і дільниці діагностування. Клієнт повинен мати можливість бути присутнім при діагностуванні і складанні наряду на обслуговування і ремонт автомобіля..

Схема генплану міської станції на 10 робочих постів: 1 — виробничий корпус; 2 — пост приймання і видачі автомобілів3 — очисні споруди; 4 — відкрита стоянка; 5 — навіс для автомобілів Бажано, щоб поряд з приміщенням для клієнтів розміщувалися каса для оплати послуг, пункт харчування, туалет, магазин запасних частин і так далі.

При проектуванні і будівництві СТОА доцільно використати типові проекти, які розроблені у великій кількості для станцій різних типів і потужності. Використання типових проектів дозволяє значно скоротити терміни проектування і здешевити будівництво підприємства. Типовий проект вибирається з урахуванням параметрів технологічного розрахунку і особливостей регіону (сейсмічність, кліматичні умови та ін.). Вибраний типовий проект прив'язується до місцевості. За даними інженерних досліджень розробляються і проектуються фундаменти, визначаються місця підключення і розробляються внутрішньовиробничі комунікації і так далі.

. Компонувальний план виробничого корпусу СТОА на 10 робочих постів з поперечним розрізом: 1 — пост миття автомобілів; 2 — зона обслуговування і ремонту автомобілів; 3 — кузовна дільниця; 4 — дільниця фарбування; 5 — виробничі цехи і дільниці; 6 — складські приміщення; 7 — приміщення для клієнтів . У практиці проектування і будівництва станцій разом із залізобетонними конструкціями дуже часто використовуються легкі збірні металеві конструкції, що дозволяє значно скоротити вартість і терміни будівництва

Представлений типовий проект станції на 10 робочих постів розрахований на виконання комплексу робіт по обслуговуванню і ремонту легкових автомобілів з добовою пропускною спроможністю 16 — 20 автомобілів.

Типовий проект дорожньої станції на три робочі пости схема генерального плану: 1 — головний корпус; 2 — очисні споруди; 3 — заправні острівці; 4 — резервуари для палива і масла; 5 — кафетерій; 6 — стоянка автомобілів; б — компонувальний план головного корпусу: 1 — приміщення для клієнтів; 2, 3 — виробничі, побутові і складські приміщення; 4, 5 — пости кріпильно-мастильних і регулювальних робіт; 6 — пост миття автобусів; 7 — пост миття легкових автомобілів

Тема; Автомобільні дороги -автомобі́льні шляхи́ загального користування в Украї́ні — мережа доріг на території України, що об'єднує між собою населені пункти та окремі об'єкти та призначена для руху транспортних засобів, перевезення пасажирів та вантажів.

Державна політика у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування реалізується Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодор)

Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 169,5 тис. км. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути із сусідніми країнами, з них з твердим покриттям — 165,8 тис. км. За стан цих доріг відповідає Державне агентство автомобільних доріг України

Ще є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади. Також є відомчі і внутрішньогосподарські дороги.

Історія

Станом на 1940 рік загальна протяжність автошляхів на території УРСР становила 270,7 тис. км. Переважно це були ґрунтові дороги. Лише 10,8 % доріг мали тверде покриття.

Найінтенсивнішими темпами дороги будувались у 60—70-і роки XX сторіччя. Яскравим прикладом шляхобудівного сподвижництва слугує зокрема робота Новомиргородської шляхово-експлуатаційної дільниці ШЕД-722, яка під керівництвом інженера-шляховика Степана Кожум'яки за 7 років плідної роботи (1955—1961) завершила будівництво автотраси Черкаси—Умань—Гайсин—Брацлав (317 км, на дистанції Сміла—Брацлав) і спорудила до середини 70-х рр. 12 автошляхових мостів через річку Велику Вись.

До кінця 80-х років загальна мережа автомобільних доріг в Україні була фактично збудована.

Наразі розвиток автомобільних шляхів загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990—2010 рр. їх протяжність практично не збільшувалася. Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 раза менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів (у Німеччині — 12,5 тис. кілометрів, у Франції — 7,1 тис. кілометрів[джерело?]), а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5—6 разів менший, ніж у зазначених країнах.

У 2020 стартувала програма «Велике будівництво», що реалізується КМУ, Міністерством Інфраструктури під патронатом Президента України Володимира Зеленського.

Протягом 2020—2021 реалізується багато визначних проєктів: Будівництво Запорізьких, Кременчуцьких мостів, «Бориспільської траси», дороги Київ-Харків, Дніпро-Решетилівка. Розпочато реалізацію добудови Дарницького мосту в Києві.

Класифікація

Автомобільні дороги класифікують:

• за значенням;
• за покриттям;
• за категорією.

За значенням

• автомобільні дороги загального користування державного та місцевого значення.
• вулиці і дороги міст та інших населених пунктів;
• відомчі (технологічні) автомобільні дороги. До них належать внутрішньогосподарські технологічні дороги, що знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб.
• автомобільні дороги на приватних територіях. До них належать автомобільні дороги, що розташовані на територіях, власниками яких є юридичні (недержавні) або фізичні особи.

Складові частини автодоріг

У межах смуги відведення

• земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди;
• інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв'язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об'єкти дорожнього сервісу;
• архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг;
• технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг;
• зелені насадження.

За межами смуги відведення

До складових автомобільної дороги, що перебувають за межами смуги відведення, належать:

• об'єкти дорожнього сервісу, архітектурне облаштування;
• будівлі та споруди, що забезпечують її функціонування: виробничі бази та придорожні кар'єри, лінійні жилі будинки, лінійні та інші споруди для виконання ремонтів та утримання доріг, їх збереження і контролю дорожнього руху, комплекси дорожнього сервісу;
• поромні переправи, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди, уловлювальні з'їзди;
• майданчики для стоянки транспортних засобів, відпочинку, видові, для складування дорожньо-будівельних та інших матеріалів;
• нагірні канави, випарні басейни, відкриті та закриті дренажні системи.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на:

• магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху),
• магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху),
• магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

Дороги спеціального призначення

Автомобільні шляхи спеціального призначення — це під'їзди до військових та інших режимних об'єктів, великих залізничних вузлів, станцій, переправ, морських та річкових портів, а також автомобільні дороги оборонного значення.

За покриттям

За покриттям розрізняють:

• з твердим покриттям — автомобільні дороги з одношаровим чи багатошаровим дорожнім покриттям, яке складається з різних видів ущільнених дорожніх сумішей або кам'яних матеріалів (щебінь, гравій, шлак), оброблених або не оброблених в'яжучими речовинами.

Поділяються на:

• • цементнобетонні;
  • асфальтобетонні;
  • чорні шосе;
  • білі щебеневі, гравійні шосе;
  • бруківка.
• ґрунтові — дороги, проїзна частина яких поліпшена введенням каркасних добавок (гравію, шлаку та ін.). Це нижчий тип покриття, який потребує постійного вирівнювання для запобігання виникненню колій.

81 % державних доріг мають асфальтобетонне покриття, 8,7 % — цементобетонне і 10,2 % — чорне.

Місцеві автомобільні дороги в переважній більшості (45,1 %) — це чорні шосе. Асфальтобетонними є 51,1 % територіальних доріг і 23,8 % районних. Сільські дороги на 42,4 % складаються з чорних шосе, на 26,6 % — з білих щебеневих, гравійних, на 19,8 % — з асфальтобетонних.

За категоріями

Залежно від пропускної здатності, кількості смуг руху, ширини смуг, ширини проїзної частини, ширини земляного полотна, ширини смуги відводу, поздовжнього похилу дороги та радіусу закруглень дороги, автомобільні дороги поділяють на 5 категорій[

Дороги I категорії з обов'язковою розділювальною смугою і 2–4 смугами для руху в одному напрямку мають протяжність усього 2,2 тис. км або 1,3 % від протяжності доріг з твердим покриттям.

Найбільше доріг I категорії в Київській області — 401 км. Після неї йдуть Житомирська — 232 км, Донецька —230 км, Дніпропетровська — 226 км і Харківська — 166 км. Деякі області практично не мають доріг такої якості: Кіровоградська — 1 км, Сумська — 4 км, Закарпатська — 12 км і Чернівецька — 13 км.

Пропускна здатність окремих автошляхів України дорівнює або перевищує ці стандарти. Зокрема дорога Київ — аеропорт «Бориспіль» має пропускну здатність понад 300 тис. авт/добу[ та 4–5 смуг в обидва напрямки.

У процентному відношенні в Україні дорогами першої категорії є 1 % всіх автошляхів, другої — 8 %, третьої — 17 %, четвертої — 63 %[5] та 11 % п'ятої.

Автомобільні дороги загального користування

Автомобільні дороги загального користування поділяються на:

• дороги державного значення (міжнародні, національні та регіональні дороги)
• дороги місцевого значення (територіальні, обласні та районні дороги)

Переліки доріг державного та місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджуються відповідно Кабінетом Міністрів України та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим і обласними державними адміністраціями один раз на три роки.

Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Вони є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

Дороги державного значення

Автомобільні дороги державного значення — це автомобільні дороги загального користування, до яких належать міжнародні, національні, регіональні та територіальні автомобільні дороги, які позначені відповідними дорожніми знаками;

Загальна протяжність автомобільних доріг державного значення станом на 30.01.2019 року 46 640 км(до 2019р було— 49117,4 км)

Позначення дороги знаком

Міжнародні[

• суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або
• входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень,
• мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

Міжнародні дороги позначаються літерою та двозначним числом «М-ХХ». Вони становлять 4,9 % довжини всіх автомобільних доріг України.

Згідно з угодою про головні міжнародні транспортні артерії (AGR) від 15 листопада 1975 року, основні дороги Європи позначаються літерою та двозначним числом «Е-ХХ». Основні дороги в напрямку захід—схід позначаються парними числами та закінчуються на 0 (Е20, Е30 ... Е90), проміжні мають на кінці індексу парну цифру (Е12, Е18 ... Е94). Основні дороги в напрямку північ—південь позначаються непарними числами та закінчуються на цифру 5 (Е05, Е15 ... Е95), проміжні мають на кінці непарну цифру (Е01, Е03 ... Е93).

Загальна протяжність міжнародних автомобільних доріг на території України — 9311,2 км (8652,7 км).

Національні

• суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та
• з'єднують Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

Національні дороги позначаються однією літерою «Н» та двозначним числом. Національних доріг 2,9 % від загальної довжини доріг.

Загальна протяжність національних автомобільних доріг — 7175,2 км (до 30.01.2019 р. ― 4830,4 км). [8]

Регіональні

• з'єднують дві або більше областей між собою,
• з'єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

Регіональні дороги позначаються літерою «Р». Регіональних доріг 4,7 %.

Загальна протяжність регіональних автомобільних доріг — 8492,6 км (до 30.01.2019 р. ― 10089,8 км). [8]

Територіальні

На сьогодні відносять до шляхів Державного значення та фінансуються з центрального бюджету.

• з'єднують адміністративні центри Криму й областей з районними центрами, містами обласного значення, міста обласного значення між собою та адміністративні центри районів між собою.
• сполучають з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об'єкти національного і культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

Загальна довжина територіальних доріг становить 21 661 км (до 30.01.2019 р ― 25544,5 км)[8], або 15,8 % шляхів.

Територіальні дороги України позначаються літерою «Т» і чотиризначним цифровим індексом в якому перші дві цифри — індекс області, дві другі — номер дороги, наприклад: автомобільна дорога Т 2502 Семенівка—Новгород-Сіверський—Глухів—контрольно-пропускний пункт «Катеринівка».

Автомобільні шляхи УкраїниЄвропейські E38 • E40 • E50 • E58 • E81 • E85 • E87 • E95 • E97 • E101 • E105 • E372 • E373 • E381 • E391 • E471 • E573 • E581 • E583 • E584Державні Міжнародні М01 • М02 • М03 • М05 • М06 • М07 • М08 • М09 • М10 • М11 • М13 • М14 • М15 • М16 • М17 • М18 • М19 • М20 • М21 • М22 • М23 • М24 • М25 • М26 • М27 • М28 • М29 • М30Національні Н01 • Н02 • Н03 • Н05 • Н06 • Н07 • Н08 • Н09 • Н10 • Н11 • Н12 • Н13 • Н14 • Н15 • Н16 • Н17 • Н18 • Н19 • Н20 • Н21 • Н22 • Н23 • Н24 • Н25 • Н26 • Н27 • Н28 • Н30 • Н31 • Н32 • Н33Регіональні Р01 • Р02 • Р03 • Р04 • Р08 • Р09 • Р10 • Р11 • Р14 • Р15 • Р16 • Р17 • Р18 • Р19 • Р20 • Р21 • Р22 • Р23 • Р24 • Р25 • Р26 • Р27 • Р29 • Р30 • Р31 • Р33 • Р34 • Р35 • Р36 • Р37 • Р38 • Р39 • Р40 • Р41 • Р42 • Р43 • Р44 • Р45 • Р46 • Р47 • Р48 • Р49 • Р50 • Р51 • Р53 • Р54 • Р55 • Р56 • Р57 • Р58 • Р59 • Р60 • Р61 • Р62 • Р63 • Р64 • Р65 • Р66 • Р67 • Р68 • Р69 • Р71 • Р72 • Р73 • Р74 • Р75 • Р76 • Р77 • Р78 • Р79 • Р80 • Р81 • Р82 • Р83 • Р84Територіальні
(за регіонами) АР Крим • Вінницька • Волинська • Дніпропетровська • Донецька • Житомирська • Закарпатська • Запорізька • Івано-Франківська • Київська • Кіровоградська • Луганська • Львівська • Миколаївська • Одеська • Полтавська • Рівненська • Сумська • Тернопільська • Харківська • Херсонська • Хмельницька • Черкаська • Чернівецька • Чернігівська • Севастопольська міськрадаМісцеві Обласні
(за регіонами) АР Крим • Вінницька • Волинська • Дніпропетровська • Донецька • Житомирська • Закарпатська • Запорізька • Івано-Франківська • Кіровоградська • Київська • Луганська • Львівська • Миколаївська • Одеська • Полтавська • Рівненська • Сумська • Тернопільська • Харківська • Херсонська • Хмельницька • Черкаська • Чернівецька • Чернігівська • Севастопольська міськрада

Автомобільні шляхи УкраїниЄвропейські E38 • E40 • E50 • E58 • E81 • E85 • E87 • E95 • E97 • E101 • E105 • E372 • E373 • E381 • E391 • E471 • E573 • E581 • E583 • E584Державні Міжнародні М01 • М02 • М03 • М05 • М06 • М07 • М08 • М09 • М10 • М11 • М13 • М14 • М15 • М16 • М17 • М18 • М19 • М20 • М21 • М22 • М23 • М24 • М25 • М26 • М27 • М28 • М29 • М30Національні Н01 • Н02 • Н03 • Н05 • Н06 • Н07 • Н08 • Н09 • Н10 • Н11 • Н12 • Н13 • Н14 • Н15 • Н16 • Н17 • Н18 • Н19 • Н20 • Н21 • Н22 • Н23 • Н24 • Н25 • Н26 • Н27 • Н28 • Н30 • Н31 • Н32 • Н33Регіональні Р01 • Р02 • Р03 • Р04 • Р08 • Р09 • Р10 • Р11 • Р14 • Р15 • Р16 • Р17 • Р18 • Р19 • Р20 • Р21 • Р22 • Р23 • Р24 • Р25 • Р26 • Р27 • Р29 • Р30 • Р31 • Р33 • Р34 • Р35 • Р36 • Р37 • Р38 • Р39 • Р40 • Р41 • Р42 • Р43 • Р44 • Р45 • Р46 • Р47 • Р48 • Р49 • Р50 • Р51 • Р53 • Р54 • Р55 • Р56 • Р57 • Р58 • Р59 • Р60 • Р61 • Р62 • Р63 • Р64 • Р65 • Р66 • Р67 • Р68 • Р69 • Р71 • Р72 • Р73 • Р74 • Р75 • Р76 • Р77 • Р78 • Р79 • Р80 • Р81 • Р82 • Р83 • Р84Територіальні
(за регіонами) АР Крим • Вінницька • Волинська • Дніпропетровська • Донецька • Житомирська • Закарпатська • Запорізька • Івано-Франківська • Київська • Кіровоградська • Луганська • Львівська • Миколаївська • Одеська • Полтавська • Рівненська • Сумська • Тернопільська • Харківська • Херсонська • Хмельницька • Черкаська • Чернівецька • Чернігівська • Севастопольська міськрадаМісцеві Обласні
(за регіонами) АР Крим • Вінницька • Волинська • Дніпропетровська • Донецька • Житомирська • Закарпатська • Запорізька • Івано-Франківська • Кіровоградська • Київська • Луганська • Львівська • Миколаївська • Одеська • Полтавська • Рівненська • Сумська • Тернопільська • Харківська • Херсонська • Хмельницька • Черкаська • Чернівецька • Чернігівська • Севастопольська міськрада

Дороги місцевого значення

Автомобільні дороги місцевого значення складають переважну частку сучасної автодорожньої мережі (121,7 тис. км, або 71,8 % загальної довжини), поділяються на обласні та районні.

Обласний автошлях ІІ категорії. Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань (Шпола). Побудований ШЕД-722 у 1961 р.Обласний автошлях ІІІ категорії. Найпоширеніший вид доріг в Україні

Обласні[

З'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Криму чи області між собою та з залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон і місцями відпочинку, які не належать до доріг державного значення.

Загальна протяжність 52,1 тис. км. У середньому на район припадає 106,3 км обласних автомобільних доріг. До обласних доріг належить 30,7 % доріг України. Обласні дороги України позначаються літерою «О» і шестизначним або семизначним цифровим індексом, у якому перші дві цифри — індекс області, треті та четверті ― індекс району та 5,6,7-і цифри ― номер шляху, наприклад: автомобільна дорога О-212004 Лозова—Близнюки—Барвінкове.

Районні або сільські — «С»

З'єднують районні адміністративні центри з іншими населеними пунктами району, а останні — між собою, з підприємствами, об'єктами культури, іншими дорогами загального користування в межах району. Позначаються літерою — «С» та шестизначним або семизначним числом, де перші дві позначають область, наступні дві-район, а 5-7 номер шляху.

Їх довжина становить 69,5 тис. км. В середньому на одне село припадає всього 2,44 км районних автомобільних доріг, які повинні забезпечувати життєдіяльність 555 його мешканців (середня чисельність). Районних доріг в Україні ― 41 %.

Індекси територіальних доріг місцевого значення та загальна довжина[9] всіх автошляхів за областями

Індекс Регіон Довжина шляхів, км Індекс Регіон Довжина шляхів, км Індекс Регіон Довжина шляхів, км
01 Автономна Республіка Крим 6265 10 Київська область 8555 20 Тернопільська область 5006
02 Вінницька область 9523 12 Кіровоградська область 6255 21 Харківська область 9614
03 Волинська область 6204 13 Луганська область 5874 22 Херсонська область 5023
04 Дніпропетровська область 9148 14 Львівська область 8374 23 Хмельницька область 7169
05 Донецька область 8086 15 Миколаївська область 4780 24 Черкаська область 6136
06 Житомирська область 8524 16 Одеська область 8300 25 Чернігівська область 7717
07 Закарпатська область 3348 17 Полтавська область 8876 26 Чернівецька область 2875
08 Запорізька область 6980 18 Рівненська область 5129 27 Севастополь 352
09 Івано-Франківська область 4173 19 Сумська область 7209

Державного значення України[

Міжнародні

Найменування автомобільних доріг Індекс та № доріг Протяжнісь (з під'їздами) в км Мапа1 Мапа2
Київ—Чернігів—п.п.Нові Яриловичі (на Гомель) М01 241,9 (259,7)
Кіпті—Глухів—п.п.Бачівськ (на Брянськ) М02 254,5
Київ—Харків—п.п.Довжанський (на Ростов-на-Дону) М03 932,7 (947,5)
Київ—Одеса М05 562,5 (565,3)
Київ—Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) М06 900,9 (926,7)
Київ—Ковель—п.п.Ягодин (на Люблін) М07 494,8 (496,7)
Об'їзд м. Ужгород— п.п.Ужгород М08 17,1 (18,2)
Тернопіль—Львів—Рава-Руська (на Люблін) М09 174,9
Львів—Краковець (на Краків) М10 69,8 (85,4)
Львів—п.п.Шегині (на Краків) М11 71,6
Кропивницький—п.п.Платонове (на Кишинів) М13 258,5
Одеса—Мелітополь—Новоазовськ (на Таганрог) М14 691,3 (714,2)
Одеса—Рені (на Бухарест) М15 299,5
Одеса—п.п.Кучурган (на Кишинів) М16 58,9