ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Тема: Органи керування автомобілем та користування ними.

Учбові пмтання:

1.Робоче місце водія.

2.Запуск і зупинка двигуна.

3.Користування попереджувальними сигналами.

4. Перемикання передач.

5. Прийоми керування рульовим колесом.

6. Прийоми керування гальмовою системою.

1. Робоче місце водія - кабіна. Після посадки в кабіну автомобіля водієві слід відрегулювати положення сидіння,підголовників, ременів безпеки, джеркал заднього виду, правильно розмістити руки на рульовому колесі а ноги на педалях керування автомобілем. Під час перемикання передач слід правильно тримати руку на важелі перемикання а також правильно тримати важіль стоянкового гальма

2. Перед запуском двигуна потрібно провести операції ЩТО. Перед запуском двигуна потрібно переконатися в тому що важіль перемикання передач знаходиться в нейтральному положенні і ввімкнута стоянкова гадбмівна система. При мінусових температурах рекомендують розігрівати акумуляторну батарею шляхом ввімкнення освітлювальних приладів. Зупинка двигуна здійснюється шляхом припинення подачі палива або електричної іскри.

3. Перед початком руху, зупинкою або зміною напрямку руху вмикається відповідний показчик повороту. При наближенні до перехрестя показчик повороту вмикається за 50 - 100м а поза населеними пунктами за 150 - 200м. При несправності світлових показчиків повороту і гальмування їх можна дублювати рукою.

4. Перемикаючи передачі з нижчої на вищу потрібно дасягати певного швидкісного режиму ( тахометр - 2500об.хв).Для перемикання передачі з вищої на нижчу необхідно зменшити швидкість руху автомобіля.При вмиканні задньої передачі потрібно зупинити автомобіль.

5.Прийоми керування рульовим колесом:

а) силовий спосіб

б) перехватом

в) однією рукою

6. Види гальмування: службове,екстренне,стоянкове,аварійне. Способи гальмування: плавне, різке, переривчасте, гальмування двигуном.

Домашнє завдання: З. Д. Дерех, О.А. Охріменко " Інтенсивний курс водіння автомобіля" стр.5 -15

Тема: Керування автомобілем в умовах бездоріжжя

Учбові питання

1. Рух грунтовими дорогами

2. Рух лісовими дорогами

3. Подолання канав і ровів

4. Подолання водних перешкод

5. Рух засніженими дорогами

6. Подолання льодових переправ

7.Дія водія під час занесення автомобіля

1. При русі грунтовими дорогами потрібно дотримуватись таких рекомендацій:

а) починати поворот раніше ніж це потрібно на дорозі з твердим покриттям

б) круті підйоми і спуски долати на низькій передачі

2. Основні рекомендації при русі лісовими дорогами такі:

а) рухатися з швидкістю при якій можна раптово зупинити автомобіль

б)ділянки з мокрим грунтом обїзджати або встелити гіллям

в) ділянки з глибоким багном долати з розгону

г) при наявності ям з водою проявляти обережність

д) при проїзді чагарників слід розвідати дорогу

3. При подоланні канав і ровів потрібно:

а)неглибокі і вузькі канави і рови долати під прямим кутом на пониженій передачі

б)глибокі канави і рови долають під прямим кутом попередньо відкопавши їх краї , рухаючись повільно

в) широкі канави і рови долають навскоси , вимостивши дно

4.При подоланні водних перешкод необхідно:

а) вивчити стан дна і глибину водойми ( глибина не повинна перевищувати радіус колеса)

б) підготувати двигун (ізолювати прилади системи електрообладнання, ослабити або зняти пас приводу вентилятора)

в) вїзджати в воду без розгону на першій передачі під невеликим кутом до берегів

г) під час руху збільшити оберти двигуна і підтримувати їх протягом всього шляху

д) після подолання водної перешкоди виконати кілька гальмувань для просушування гальмових механізмів

5. При водінні автомобіля засніженими дорогами потрібно:

а) невеликі снігові замети долати з розгону без перемикання передач і поворотів рульового колеса

б) при подоланні довгої засніженої ділянки необхідно проїхати скільки можна вперед, потім назад по ,старому сліді, розігнати автомобіль рухаючись вперед, потім знову назад при цьому колеса повинні стояти прямо

в)ділянки з глибоким снігом долають використовуючи ланцюги протиковзання або знизивши тиск в шинах

6.При подоланні льодових переправ необхідно:

а) визначити товщину криги

б)підготувати місця зїзду на лід і виїзду на берег посипавши їх піском

в) зїзджати на лід плавно без удару колесами об кригу

г) рухатися повільно уникаючи поворотів і перемикання передач

д) під час руху колоною мінімальна відстань між автомобілями не менше 20 - 30 метрів

ж) двері кабіни ( салону) повинні бути відчинені

7. Дія водія під час занесення автомобіля:

а) при заносі задньопривідного автомобіля рульове колесо повертають спочатку у бік заносу вирівнюючи траєкторію руху а потім у протилежний бік

б) при заносі передньопривідного автомобіля потрібно вирівняти рулоьве колесо і додати газу

Тема: Керування автомобілем за особливих умов

Учбові питання:

1. Керування в умовах недостатньої видимості

2.Керування автомобілем під час руху через залізничні переїзди

3. Рух на мостах

4. Рух в колоні

1. Труднощі керування:

а) погіршується видимість дороги і розташування на ній обєктів

б) збільшується час реакції

в) неможливе кольоровідчуття предметів

г) поява оптичного обману ( відстань до обєктів на дорозі здається більшою ніж реальна)

Керуючи автомобілем в темну пору доби слід:

а) перевірити роботу освітлювальних приладів

б) вивчити майбутній маршрут

в) вибрати безпечну швидкість руху

г) вчасно перемикати світло фар

д) при русі розбитою дорогою користуватися ближнім світлом фар

ж)правильно орієнтуватися на проїздній частині

з) при засліпленні негайно зупинитися не змінюючи напряму руху і ввімкнути аварійну сигналізацію

При русі під час дощу, туману, снігопаду слід:

а)користуватися протитуманними фарами або ближнім світлом фар

б) швидкість руху неповинна перевищувати видимість у напрямку руху

г) рухатись якомога правіше

Час роботи водія в темну пору доби - 6 годин. Перший відпочинок через 2 - 3 години, другий через 1 - 1,5 години.

2. При русі через залізничні переїзди слід дотримуватись таких рекомендацій:

а) Знизити швидкість руху і переїхати колії без перемикання передач

б) дотримуватися дистанції , яка б забеспечила обїзд транспорту, що рухається попереду у разі його аварійної зупинки

в) якшо двигун заглох на переїзді намагатися забрати автомобіль будь - яким способом

г) при відсутності розмітки рух через залізничний переїзд дозволено в один ряд

3. При русі на мостах, шляхопроводах, естакадах слід:

а) знизити швидкість руху

б)рухатись з сталою швидкістю дотримуючись безпечної дистанції

в) при наявності на маршруті деревяного мосту вантажопідйомність якого невизначена дорожніми знаками, то краще обїхати його іншим маршрутом.

4. При русі в колоні необхідно:

а) на початку колони повинні бути великовагові і тихохідні транспортні засоби

б)швидкість руху колони залежить від поставленого завдання і дорожніх умов

в) дотримуватись безпечної дистанції

г) рух накатом не допускається

д) перед великими населеними пунктами слід робити короткочасні привали

ж) для зупинки колони обирати майданчики за межами дороги

Тема: Експлуатаційні властивості автомобіля

Учбові питання:

1. Види експлуатаційних властивостей

2. Характеристика експлуатаційних властивостей

Література:В. О. Безсмертний , З. Д. Дерех , В. В. Іщенко " Основи керування автомобілем і безпека руху" стр. 135 - 153

1. До експлуатаційних властивостей автомобіля відносяться: компонувальні параметри, тягова динамічність, гальмова динамічність, стійкість, керованість, прохідність, маневреність, плавність ходу, комфортабельність, інформативність.

2. До компонувальних параматрів відносяться габаритні параметри автомобіля ( довжина, ширина, висота). Тягова динамічність автомобіля визначається такими параметрами як потужність двигуна, максимальна швидкість руху, час розгону, вага автомобіля. Гальмівна динамічність автомобіля характеризується такими параметрами як максимальне уповільнення під час гальмування, гальмівний шлях. Стійкість автомобіля це його здатність протистояти заносу і перекиданню. Розрізняють такі види стійкості: поперечна і повдовжня. Керованість автомобіля - здатність забеспечувати рух у заданаму напрямі. Керованість залежить від стабілізації керованих коліс і поворотності автомобіля.Прохідність автомобіля характеризується геометричничними і опорно - зчіпними показниками. До геометричних показників відноситься дорожній просвіт або кліренс . До опорно - зчіпних показників віднасяться: сила тяги, зчіпна вага, питомий тиск шин. Маневреність автомобіля це здатність змінювати напрям руху. Маневреність оцінюється мінімальним радіусом повороту. Плавність ходу автомобіля залежить від роботи елементів підвіски. Комфортабельність автомобіля включає в себе такі показники як мікроклімат, ергономічні властивості,рівень шуму,вібрації , загазованості в салоні автомобіля, плавність ходу. Інформативність автомобіля це його здатність забеспечувати водія і інших учасників дорожнього руху необхідною інформацією. Вона буває внутрішня і зовнішня.

Тема: Конструктивна безпека автомобіля

Учбові питання:

1. Види конструктивної безпеки

2. Характеристика основних елементів конструктивної безпеки

Література:В. О. Безсмертний , З. Д. Дерех , В. В. Іщенко " Основи керування автомобілем і безпека руху" стр. 135 - 158

1. До конструктивної безпеки автомобіля відносяться такі елементи: а)активна безпека б) пасивна безпека в) післяаварійна безпека г) екологічна безпека. В свою чергу активна безпека включає в себе такі елементи як експлуатаційні властивості і робоче місце водія. Пасивна безпека автомобіля поділяється на зовнішню і внутрішню.

2. Експлуатаційні властивості це - компонувальні параметри, тягова динамічність, гальмова динамічність, стійкість, керованість, прохідність, маневреність, плавність ходу,комфортабельність, інформативність. Робоче місце включає в себе такі елементи як ергономічні властивості, шум, вібрація , мікроклімат.Зовнішня пасивна безпека включає в себе такі компоненти: травмобезпечні елементи, бампери , форма кузова. ки, До внутрішньї пасивної безпеки відносяться : ремені безпеки, травмобезпечні елементи рульової колонки, органів керування,підголовники, дитячі сидіння, пневмоподушки. До післяаварійної безпеки відносяться заходи щодо евакуації людей, протипожежні заходи, аврійна сигналізація . Елементи екологічної безпеки автомобіля: зменшення токсичності викидів . зниження шуму від транспортних засобів. Методи зниження токсичності викидів: застосування безконтактних систем запалювання, очищення викидів з допомогою нейтралізаторів , використання альтернативних джерел енергії для автомобільних двигунів.

Тема: Дорожньо - транспортні пригоди

Учбові питання

1. Класифікація ДТП

2.Головні причини ДТП

3. Експертиза ДТП

Література:В. О. Безсмертний , З. Д. Дерех , В. В. Іщенко " Основи керування автомобілем і безпека руху" стр. 183 - 190

1. ДТП - це подія , що сталася під час руху транспортного засобу внаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки. Розрізняють такі види ДТП :

а) Зіткнення

б) Перекидання
в) Наїзд на транспортний засіб , що стоїть

г) Наїзд на перешкоду

д) Наїзд на пішохода

ж) Наїзд на велосипедиста

з) Наїзд на гужовий транспорт

и) Наїзд на тварин

й) Падіння пасажира

к) Подіння вантажів

2. Причини ДТП

а) Технічний стан транспортних засобів

б) Порушення вимог ПДР учасниками дорожнього руху

в) Незадовільний стан автомобільних доріг

г) Незадовільна організація дорожнього руху

3. Види експертиз ДТП

а) автотехнічна

б) трансологічна

в) хімічна

г) судово - медична

д) психологічна

Тема : Види ДТП

Доро́жньо-тра́нспортна пригода (ДТП) - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули (автокатастрофа) або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.[1]

Дорожньо-транспортна пригода розглядається як найважча відмова системи «людина-автомобіль-середовище». Система «людина-автомобіль-середовище» це складна система в сенсі взаємодії технічних, біологічних чинників та проявів інтелектуальних якостей людини.

Управління в системі «людина-автомобіль-середовище» стає більш складним. Прийняття правильного рішення під час керування автомобілем, вимагає врахування величезної кількості факторів, обробки значних обсягів інформації. Через збільшення швидкостей руху, час, необхідний для прийняття рішення, неухильно зменшується.

Під час керування автомобілем, що швидко рухається, в мозку людини безперервно будуються різні розумові моделі дорожньої ситуації. Аналізуючи протягом короткого проміжку часу ці моделі, водій, випереджаючи події, приймає те чи інше рішення, наприклад, почати поступове зниження швидкості або негайне гальмування у разі появи на проїзній частині дороги пішохода чи тварини.

Якщо водій, проаналізувавши в динаміці становище яке виникло, вважає, що пішохід і автомобіль не зіткнуться, він не змінює режим руху автомобіля.

Інакше водію доведеться вжити термінових заходів для попередження можливого зіткнення.

Згідно зі статистикою в ДТП гине більше людей, ніж на війнах. Кількість жертв ДТП щорічно перевищує 1,25 млн людей[2].

Класифікація ДТП

Дорожньо-транспортні події класифікують за видами і за ступенями тяжкості наслідків. Розрізняють 9 видів ДТП:

Зіткнення

зіткнення - подія, при якій рухомі транспортні засоби зіткнулися:
- між собою
- з рухомим складом залізниць
- з транспортним засобом, що раптово зупинився (наприклад, у разі несправності, перед заборонним сигналом світлофора, несподівано виниклою перешкодою тощо.)

Зіткнення можуть бути стрічними, попутними і бічними.

перекидання - подія, при якій рухомий транспортний засіб перекинувся.

Перекидання

Перекидання відбувається унаслідок: дії несприятливих погодних умов, технічної несправності, недосконалого розміщення або кріплення вантажу, через застосування неправильних способів керування.

наїзд на перешкоду - подія, при якій рухомий транспортний засіб наїхав або ударився об нерухомий предмет.
наїзд на пішохода - подія, за якої:
- рухомий транспортний засіб наїхав на людину
- людина натрапила на рухомий транспортний засіб
- людина постраждала від вантажу (або частин транспортного засобу), що перевозиться транспортним засобом, та виступає за габарити транспортного засобу.

Наїзд на перешкоду

До наїздів на пішохода зараховуються випадки наїзду на людей, що катаються на лижах, санках, ковзанах, самокатах, які переміщаються в інвалідних візках без двигуна, на дітей, котрі катаються на триколісних велосипедах.

наїзд на велосипедиста - випадок, коли рухомий транспортний засіб наїхав на велосипедиста або він сам натрапив на рухомий транспортний засіб.
наїзд на тварину - подія, за якої рухомий транспортний засіб наїхав на птахів, диких або домашніх тварин, або самі ці тварини і птахи ударилися об рухомий транспортний засіб, внаслідок чого постраждали люди або причинено матеріальний збиток.
наїзд на гужовий транспорт - подія, при якій рухомий транспортний засіб наїхав на упряжених тварин або гужові вози, або самі ці упряжені тварини або гужові вози ударилися об рухомий транспортний засіб.
наїзд на транспортний засіб, що стоїть - подія, при якій один рухомий транспортний засіб наїхав на інший транспортний засіб або на причіп який стоїть.
інші події:
- падіння вантажу, що перевозиться, або відкинутого колесом предмету на людину, тварину або інший транспортний засіб.
- наїзди на перешкоду (вантаж, що впав, колесо, що відвалилося тощо), що раптово з'явилася.
- наїзди на осіб, що не є учасниками дорожнього руху.
- падіння пасажирів з рухомого транспортного засобу або усередині нього унаслідок різкого гальмування, прискорення або зміни напряму руху.
- та інше.

Залежно від ступеня тяжкості наслідків ДТП діляться на ті, що призвели:

матеріальний збиток
легкі тілесні ушкодження
тілесні ушкодження середнього ступеня важкості та важкі
смерть потерпілого
особливо важкі наслідки (загинуло 4 і більш або поранено 15 і більш людей).

Тема: Дорожньо - транспортний травматизм

Учбові питання

1. Транспортні травми.

2. Медичні аптечки.

3. Обовязки водіїв транспортних засобів.

Література : " Підручник водія" За загальною редакцією О. Я. Фоменка стр.195 - 196, 208 - 209

1. Транспортна травма - тілесні пошкодження завдані зовнішніми або внутрішніми частинами транспортного засобу під час його руху або внаслідок падіння людини з транспортного засобу , що рухається. Види транспортних травм : а) травми внаслідок зіткнення автомобіля з людиною ( наїзд) б) травма водія та пасажирів у результаті ДТП.

2. Транспортні засоби повинні комплектуватися медичними аптечками АМА - 1 та АМА - 2. АМА - 1 призначена для укомплектування автомобілів , які мають до восьми місць для сидіння ( крім водія) та колісні трактори. АМА - 2 призначена для укомплектування автомобілів , які мають більше восьми місць для сидіння. Хлоргексидин - антисептичний засіб. Буторфанол - використовується при больовому синдромі. Розчин аміаку - збуджує дихання, виводить з непритомного стану. Сульфацил натрію - протимікробний засіб призначається для лікування запальних захворювань очей. Нітрогліцерин - засіб, що впливає на серцево - судинну систему.

3.Згідно закону України " Про дорожній рух" водії транспортних засобів зобовязані:

а) володіти практичними навичками з надання домедичної допомоги потерпілим внаслідок ДТП , періодично проходити відповідну підготовку.

б) стежити за наявністю на транспортних засобах спеціальних медичних аптечок , їх комплектацією.

Тема : ОСНОВИ АНАТОМІЇ І ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

Учбові питання

· Основи анатомії

· Основи фізіології

Організм людини являє собою багаторівневу функціональну структуру, що складається з різних взаємопов'язаних систем, основними з яких є опорно - рухова , дихальна, кровообігу, видільна, нервова системи. . Опорно-рухова система побудована із скелета й прикріплених до нього м'язів. Сам скелет та м'язи виконують функцію опори та руху тіла і дають йому змогу виконувати різні дії, також захищають внутрішні органи від негативних зовнішніх впливів. М'язова система - це сукупність м'язів і м'язових пучків, об'єднаних сполучною тканиною. Вона виконує функцію руху організму, крові усередині організму, дихальні рухи, транспортування їжі, а також підтримує рівновагу тіла.. Скелет людини складається з окремих кісток, сполученими між собою за допомогою зв'язок і суглобів. У ньому нараховується більше за 200 кісток. Вони утворять:

- хребетний стовп;

- грудну клітку

- скелет голови - череп;

- верхні кінцівки з плечовим поясом;

- нижні кінцівки з тазовим поясом.

- Хребетний стовп - опора тулуба. Він складається з 33-34 хребців і ділиться на відділи: шийний - 7 хребців, грудний - 12 хребців, поперековий - 5 хребців, хрестовий - 5 хребців, копчиковий - 4-5 хребців. Хребетний стовп має 4 згини: два з них (шийний і поперековий) звернені опуклістю уперед і два (грудної і хрестовий) - назад. Кожний хребець складається з тіла, дуги і відходячий від неї паростків. Між тілом хребця і дугою знаходиться отвір; при накладенні хребців один на одного ці отвори утворять хребетний канал, в якому розташований спинний мозок. Найбільш масивні хребці знаходяться в поясничному відділі, хребці хрестового відділу зростаються в масивну кістку - крижі.

Грудна клітка утворена дванадцятьма парами ребер, грудними хребцями і грудиною. Верхні сім пар ребер сполучаються за допомогою хрящів з грудиною, їх називають істинними: наступні п'ять пар ребер називають помилковими, з них восьма, дев'ята і десята пари сполучаються з хрящем вищележачого ребра, утворюючи дугу, а одинадцята і дванадцята пари хрящів не мають; передні кінці їх вільні. Грудина являє собою плоску кістку, що складається з рукоятки, тіла, мече видного паростка, розташована на середній лінії грудей.

Череп складається з парних і непарних кісток, які сполучені один з одним за допомогою швів. У черепі розрізнюють мозковий і лицьовий відділи. Мозковий відділ складається з 8 кісток: 4 непарні - потилична, клинцювата, грат часта, ло6ова, 2 парні - тім'яні і скроневі. Потилична кістка утворить задню стінку черепа стінку і його основу, Має великий потиличний отвір, через який спинний мозок сполучається з головним. Лицьовий відділ формують верхня щелепа, освічена двома зрощеними верхнечелюстними кістками, носові кістки, сошник - непарна кістка, що бере участь в утворенні перегородки носа, а також слізні, скулові, піднебінні кістки. У цей відділ входить нижня щелепа - що жваво зчленовується за допомогою суглобів кістка.

Скелет верхніх кінцівок складається з плечового пояса і вільних кінцівок - рук. Плечовий пояс освічений парними кістками - лопаткою і ключицею. Ключиця одним кінцем сполучається з грудиною, іншим - з лопаткою. Скелет вільної кінцівки складається з плеча, передпліччя і кистей. Плече освічене однією трубчастою плечовою кісткою, яка при з'єднанні з лопаткою утворить плечовий суглоб. Передпліччя має дві кістки - ліктевую і променеву. Кістки передпліччя разом з плечовою кісткою утворять складний ліктьовий суглоб, а з кістками зап'ястя - лучезапястний суглоб. Кисть включає в себе вісім невеликих кісточок зап'ястя, розташованих в два ряди, п'ять кісточок зап'ястя, створюючи долоню, і чотирнадцять фаланг пальців, з яких великий палець має дві фаланги, а інші - по троє.

Скелет нижніх кінцівок складається з скелета тазового пояса і скелета вільних кінцівок - ніг. Тазове кільце включає в себе парні тазові кістки, кожна з яких складається з трьох зрощених кісток; повздовжньої, сідничної, лобкової. Тазове кільце разом з хрестом утворить таз, в якому розташована частина органів черевної порожнини, і служить їх захистом. Скелет нижньої вільної кінцівки включає в себе стегно, гомілку і стопу. Стегно представлене довгою трубчастою стегновою кісткою.

Її головка у верхній частині входить в поглиблення тазової кістки, утворюючи тазостегновий суглоб. Гомілка включає в себе велику і малу берцові кістки. Разом з стегновою кісткою і наколінником вони утворять колінний суглоб. У стопі розрізнюють передплюсну, що складається з семи кісток (найбільш великі - пяточная і таранна), плюсну і фаланги пальців. Кістки гомілки сполучаються з кістками плюсни голеностопним суглобом.

Скелет і утворюючі його кістки мають складну будову і хімічний склад, володіють великою міцністю. Вони виконують в організмі функції опори, пересування, захисти, є «депо» солей кальцію, фосфору. Опорна функція складається в тому, що кістки об'єднують м'які тканини (м'язи, фасції і інші органи), що прикріпляються до них, беруть участь в утворенні стінок, порожнин, в яких вміщуються внутрішні органи. Кістки скелета виконують функції довгих і коротких важелів, що приводяться в рух м'язами. Внаслідок частини тіла володіють здатністю до пересування.

М'язи, прикріпляючись до кісток, приводять їх в рух, беруть участь в утворенні стінок порожнин тіла, ротової, грудної, черевної, таза, входять до складу стінок деяких внутрішніх органів. За допомогою м'язів тіло людини утримується в рівновазі, переміщається в простір, здійснюються дихальні і ковтальний рухи, формується міміка.

Під впливом імпульсів, що поступають по нервах з ЦНС, скелетні м'язи діють на кісткові важелі, активно змінюють положення тіла людини. Нервовий імпульс поступає з ЦНС по руховому нерву. Нерви закінчуються рецепторами, тісно пов'язаними з мязовими волокнами, що дозволяє швидко активізувати все мязове волокно.

Розрізнюють м'язи тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, голови. Грудну порожнину від черевної відділяє куполообразная м'яз - діафрагма.

Дихальна система здійснює газообмін між організмом людини і повітрям атмосфери. Вона включає в себе повітреносні шляхи і легені, в яких і відбувається процес газообміну. Повітреносні шляхи починаються носовою порожниною, далі слідують гортань, трахея, бронхи. Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа, яка розділена кістково-хрящовий перегородкою на дві половини. У кожній половині є три носові раковини. Порожнина носа, через внутрішні отвори, зєднується з носоглоткою.

Далі повітря попадає в гортань, яка складається з декількох хрящів, укріплених зв'язками, і під'язикової кістки. Від паростків черпало видних хрящів до внутрішньої поверхні щитовидного хряща протягаються голосові зв'язки, між якими знаходиться голосова щілина

Гортань на рівні 6-7 шийного хребця переходять в дихальне горло - трахею. Нижній кінець трахеї ділиться на два головних бронхи. Вони багато разів гілкуються, утворюючи бронхіальне дерево. Самі тонкі гілочки називаються бронхіолами. Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться численні тонкостінні випинання - альвеоли, обплетені капілярами.

Легені займають майже весь об'єм грудної порожнини і являють собою пружні губчасті органи багаті еластичними волосками і густо пронизані кровоносними судинами,

В центральній частині легень розташовуються коріння легень, куди входять бронхи, легенева артерія, нерви, а. виходять легеневі вени. Права легеня ділиться борознами на три частки, ліва - на дві. Зовні легені покриті плеврою, яка складається з двох листків. Між цими листками знаходиться плевральна порожнина з невеликою кількістю рідини, що зменшує тертя листків при дихальних рухах легких.

1 - порожнина носа; 2 - порожнина рота; 3 - глотка; 4 - гортань; 5 - трахея; 6 - бронхи; 7 - легкі.

Система кровообігу включає в себе серце і кровоносні судини. Серце - головний орган кровообігу, ритмічні скорочення якого обумовлюють рух крові. Судини, по яких кров виноситься з серця і поступає до органів, називаються артеріями, а судини, що приносять кров до серця - венами.

Серце - чотирьох камерний м'язовий орган, розташований в грудній порожнині. У серці розрізнюють праве передсердя, правий шлуночок, ліве передсердя, лівий шлуночок, В праве передсердя по верхній і нижній порожнистих венах поступає венозна кров. Пройшовши через правий предсердно-шлунковий отвір, по краях якого укріплений трьохстворчатий клапан, кров попадає в правий шлуночок, а з нього - в легеневі артерії. У ліве передсердя впадають легеневі вени, несучі артеріальну кров. Вона проходить лівий передсердно-шлунковий отвір, по краях якого прикріпляється двохстворчатий клапан, попадає в лівий шлуночок, а з нього в саму велику артерію - аорту.

Враховуючи особливості будови, функції серця і кровоносних судин, в тілі людини розрізнюють два кола кровообігу - велике і мале.

Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку і закінчується в правому передсерді. З лівого шлуночка відходить аорта, яка утворить дугу, а потім прямує вниз вдовж хребта. Та частина аорти, яка знаходиться в грудній порожнині, називається грудною аортою, а розташована в черевній порожнині - черевною

аортою. Від дуги аорти і грудної частини відійдуть судини, що йдуть до голови, органів грудної порожнини і верхніх кінцівок. Від черевної аорти судини відходять до внутрішніх органів. У тканинах кров віддає кисень, насичується діоксидом вуглеводу і повертається по венах від верхньої і нижньої частин тіла, утворюючих великі верхню і нижню порожнисті вени, впадаючі в праве передсердя. Кров від кишечника і шлунка відтікає до печінки, утворюючи систему зворотной вени, і в складі печінкової вени поступає в нижню порожнисту віну

Малим коло кровообігу починається в правому шлуночку і закінчується в лівому передсерді. З правого шлуночка вийдуть- легеневі артерії, несучі венозну кров в легкі. Тут легеневі артерії розпадаються на судини більш дрібного діаметра, перехідні в найдрібніші капіляри, що густо обплітають стінки альвеол, в яких відбуваються обмін газів. Після цього кров, насичена киснем (артеріальна), відтікає по чотирьох легеневих венах в ліве передсердя.

До травної системи відносяться порожнина рота, ковтка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, печінка, підшлункова залоза.

Порожнина рота, глотка і початок стравоходу розташовані в області голови і шиї, в грудній порожнині лежить велика частина стравоходу, він вміщений позаду трахеї і серця. Кінцева частина стравоходу розташовується в черевній порожнині, де переходить в шлунок. Шлунок вміщується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою і печінкою. Три частини шлунку знаходяться в лівій підреберної області. У правій підреберної області вміщується печінка. Тонкий кишечник розташований в середній області живота, внизу від шлунку, і досягає входу в порожнину таза. Початковим відділом тонкого кишечника є двенадцатиперстна кишка.

Товста кишка слідує за тонкою кишкою і є кінцевим відділом травної системи.

Функція травної системи полягає в механічній і хімічній обробці їжі, що поступає в організм, всмоктуванні перероблених і виділенні і не перероблених речовин, що не всмокталися.

Зоровий аналізатор включає в себе око - орган зору, що сприймає світлові подразнення, зоровий нерв і зорові центри, розташовані в корі головного мозку.

Око, або очне яблуко, має кулясту форму і вміщується в кістковій воронці - очниця. Спереду він захищений віками. По вільному краю віку зростають вії, які захищають око від попадання в нього частинок пилу. У верхнього зовнішнього краю очниця розташована слізна залоза, що виділяє слізну рідину, оживаючу око. Очне яблуко має декілька оболонок, одна з яких - зовнішня - склера, або білкова оболонка (білого кольору). У передній частині очного яблука вона переходить в прозору рогівку. Під білковою оболонкою розташована судинна оболонка, що складається з великої кількості судин. У передньому відділі очного яблука судинна оболонка переходить в ресничное тіло і райдужну оболонку (радужку). У ній є круглий отвір - зіниця. Тут розташовані м'язи, які змінюють величину зіниці і, в залежності від цього, в око попадає більша або менша кількість світла. Позаду радужки в оку розташовується кришталик, він має форму двоопуклої лінзи. За кришталиком порожнина ока заповнена прозорою желеподібною масою - скловидним тілом. Внутрішня поверхня ока застелена тонкою, складною по будові оболонкою - сітчаткою. Вона містить світлочутливі клітки, названі, за їх формою, паличками і колбочками. Нервові волокна, відходячи від цих кліток, збираються разом і утворять зоровий нерв.

Рогівка і кришталик володіють світло заломлюючою здатністю. Кришталик може міняти свою форму - ставати більш або менш опуклим і відповідно сильніше або слабіше заломлювати промені світла. Завдяки чому людина здатна виразно бачити предмети, розташовані на різній відстані.

Слуховий аналізатор включає в себе вухо, нерви і слухові центри, розташовані в корі головного мозку. У вусі людини розрізнюють три частини: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо. Зовнішнє вухо складається з вушної раковини, перехідної в зовнішній слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід досить широкий, але приблизно в середині він значно вужчає, і утвориться щось на зразок перешийка. Ця обставина потрібно мати на увазі при видобуванні з вуха чужорідного тіла.

Зовнішній слуховий прохід покритий шкірою, яка має волосся і сальні залози, зване сірчаними. Вушна сірка грає захисну роль. За слуховим проходом починається середнє вухо, його зовнішньою стінкою є барабанна перетинка. За нею розташовується барабанна порожнина. Всередині цієї порожнини є три слухові кісточки - молоточок, ковадло і стремечко, пов'язаний як би в один ланцюг.

Барабанна порожнина повідомляється з носоглоткою через слухову трубку. Всередину від середнього вуха розташовується утворення спіралевидної форми, що нагадує равлика (орган слуху) і напівкруглих каналів з двома мішечками (орган рівноваги). Ці органи знаходяться в щільній кістці, що має форму піраміди (частина скроневої кістки). У равликові розташовані слухові клітки. Вушна раковина, зовнішній слуховий прохід, барабанна перетинка і слухові кісточки проводять звукові воїни до цих кліток, викликаючи, їх роздратування. Потім слухове роздратування, перетворене в нервове збудження, по слуховому нерву йде в кору головного мозку, де відбувається вищий аналіз звуків - виникають слухові відчуття.

Орган рівноваги (вестибулярний апарат) вміщений у внутрішньому вусі. Він складається з трьох напівкругових каналів, розширених в різних двох мішечках що мають розширення у вигляді ампул, а також двох мішечків. У ампулах і мішечках знаходяться нервові клітки, які нагріваються при переміщенні тіла в просторі, а також при різких рухах голови.

Видільна система виробляє сечу (нирки), відводить сечу з нирок(ниркоподібні чашки, лошонка, сечоводи), служить для скупчення сечі (сечовий пузир) і виведення сечі з організму (сечовивідний канал)

Нирки- парний орган. Нирки вміщуються в поясничної області по обидві сторони від хребетного стовпа. Від нирок відійдуть сечоводи. Вони мають форму трубок довжиною 30-35 см і шириною до 8 мм. Сечоводи впадають в сечовий пузир, його ємність у дорослої людини до 250-500 мл. Сечовий пузир розташований в порожнині малого таза і лежить позаду лобкових кісток. Виведення сечі з сечового пузиря здійснюється рефлекторно через сечовивідний канал. Нервова система - це складна сукупність клітин та їх відростків спеціально пристосованих до сприйняття та переробки імпульсів із внутрішнього і зовнішнього середовища організму. Вона поєднує та координує роботу всіх органів тіла людини, є основним механізмом, завдяки якому наші органи працюють злагоджено. Нервова система побудована з головного та спинного мозку і нервів, що від них відходять

Нервова система поділяється на центральну (ЦНС) і периферичну.

До ЦНС відносяться спинний і головний мозок. До периферичної нервової системи відносяться корінці, спинномозкові і черепні нерви.

Спинний мозок розташовується в хребетному каналі, від нього відійдуть корінці, з яких потім формуються спинномозкові нерви (31 пари).

У головному мозку розрізнюють дві півкулі, таламічну порожнину, гіпоталамус, середній мозок, задній мозок, що включає в себе міст і мозочок, довгастий мозок.

Відділи ЦНС здійснюють регуляцію функцій всіх систем, апаратів, органів і тканин організму за допомогою периферичної нервової системи. Периферична нервова система включає в себе 12 пару черепно-мозкових нервів, вузли і нерви вегетативної нервової системи, нервові сплетення.

Тема: Стан небезпечний для життя

Учбові питання:

1. Кровотеча

2. Зупинка серця

3. Тепловий і сонячний удари

4. Отруєння чадним газом

Література: О. Я. Фоменко « Підручник водія» стр 200 - 201, 203 - 205

1. Розрізняють такі типи зовнішніх кровотеч: капілярна, венозна, артеріальна. Капілярна кровотеча проявляється незначним виділенням крові при неглибоких порізах. Зупиняється шляхом затискання пошкодженого місця. Венозна кровотеча характеризується безперевним витіканням крові темно - червоного кольору. Зупиняється венозна кровотеча шляхом накладання стискуючої повязки на рану. Артеріальна кровотеча характеризується пульсуючим витіканням крові яскраво - червоного кольору. Зупиняється артеріальна кровотеча шляхом накладання кровоспинного джгута вище рани на відстані приблизно 5 см. Внутрішню кровотечу виявити значно важче ніж зовнішню. Ознаками внутрішньої кровотечі є: посиніння шкіри, частий слабий пульс, болісні мякі тканини. При внутрішній кровотечі рекомендують використовувати холодний компрес.

2. Зупинка серця є кризовим станом - життєво важливі органи можуть фунціонувати без достатньої кількості кисню лише протягом кількох хвилин. Ознаки зупинки серця: відсутність свідомості, відсутність дихання, відсутність пульсу. Якщо дихання відсутнє потрібно терміново провести серцево - легеневу реанімацію.

3. Ознаки теплового удару: а) висока температура б) почервоніння шкіри ,в) роздратованість г) втрата свідомості д) прискорений слабий пульс ,д) прискорене поверхневе дихання. Допомога при тепловому ударі : а)перемістити постраждалого у прохолодне місце б) дати холодної води в) розтебнути тісний одяг г) прикласти холодний компрес на шию або лоб.

4.Ознаки отруєння чадним газом : а) головний біль , нудота, блювання б) задуха в) втрата свідомості г)загальна кволість д) судоми, зупинка дихання. Допомога при отруєнні чадним газом: а) виведіть постраждалого на свіже повітря б) при потребі провести серцево - легеневу реанімацію.

Тема: Рани

Учбові питання:

1. Класифікація ран

2.Перша допомога при невеликих ранах

3. Перша допомога при великих ранах

1.Рана - механічне пошкодження шкіри. Види ран: а) різані б) рвані в) забійні г) вогнепальні. Рани, що проникають у черевну, грудну, черепну, суглобові порожнини називаються проникаючими. Рани супроводжуються болем і кровотечею. Дуже часто рани інфікуються , що приводить до їх гнійного запалення. При попаданні в рану бруду та сторонніх предметів є ризик зараження кравцем, що може призвести до летального наслідку.

2. При невеликих ранах слід діяти таким чином:

А) Промити рану розчином антисептика або водою з милом

Б)Для очищення забруднення ран використовуйте чисту серветку або стерильний тампон

В) Обробіть шкіру навколо рани розчином йоду

Г) Накладіть стерильну повязку

Д) Зверніться до лікаря

3. Перша допомога при великих ранах зі значною кровотечею:

А) Зупиніть кровотечу

Б) Накладіть стерильну повязку

В) Викличте швидку медичну допомогу

Перша допомога при ампутації: Якщо внаслідок травми кінцівка була повністю ампутована , після надання першої допомоги спробуйте найти ампутовану частину, загорніть її у стерильну марлю і покладіть у поліетиленовий пакет, поклавши його на лід або холодний предмет і прослідкувати , щоб пакет був відправлений до лікарні разом з потерпілим.

Перша допомога за наявності стороннього предмета в рані: а) не витягайте предмет з рани, а для його фіксації накладіть обємну серветку б) зупиніть кровотечу , наклавши повязку навколо стороннього предмета.

Тема: Перша допомога при шокові

Учбові питання:

1. Ознаки і симптоми шоку

2. Перша допомога потерпілому

1. Шок - тяжкий стан організму , який виникає внаслідок різкого зменшення кровопостачання тканин і супроводжується значним порушенням життєво важливих функцій. У разі значних кровотеч завжди наявні ознаки шоку.

Ознаки і симптоми шоку:

А) бліда, холодна і волога шкіра

Б)слабкість

В) неспокій

Г)сухість у роті, спрага

Д) слабкий частий пульс

Ж) часте дихання
З) сплутаність свідомості

И) непритомний стан

2. Перша допомога потерпілому у стані шоку:

А) забезпечте прохідність дихальних шляхів

Б) забезпечте спокій потерпілого

В) забезпечте нерухомість ушкодженої кінцівки

Г) підніміть ноги , щоб забезпечити доступ крові до головного мозку

Д) зігрійте потерпілого

Ж) слідкуйте за ознаками життя

Тема: Перша допомога при пошкодженні органів черевної порожнини

Учбові питання:

1. Ознаки і симптоми травми

2. Перша допомога

1. У черевній порожнині розташовано багато життєво важливих органів , але найчастіше травмуються печінка і селезінка. Ознаки і симптоми травми органів черевної порожнини:

А) біль і відчуття тиску в животі

Б) наявність синців на черевній стінці

В) нудота

Г) блювання

Д) слабкість

Ж) кров у калі

2. Перша допомога при травмі органів черевної порожнини:

А) Викликайте швидку допомогу

Б) Вжити протишокових заходів

В) Підтримуйте нормальну температуру тіла

При зовнішній кровотечі додатково:

А) покладіть потерпілого на спину

Б) приберіть одяг навколо рани

В) накладіть на рану вологу чисту повязку

Г) не притискайте рану до зупинки кровотечі

Д) при виході внутрішніх органів з рани на поверхню не вправляйте їх назад у черевну порожнину

Тема: Перша допомога при проникаючому пораненні грудної клітки

Учбові питання:

1. Ознаки і симптоми проникаючого поранення грудної клітки

2. Перша допомога при проникаючому пораненні грудної клітки

1. Ознаки і симптоми:

А) утруднене дихання

Б) кровотеча з відкритої рани

В) усмоктувальний звук з рани при кожному вдиху

Г) сильний біль у ділянці рани

Д) наявність деформації , характерної для перелому

Ж) кровохаркання

2. Надайте потерпілому таку допомогу:

А) попросіть потерпілого зробити глибокий видих

Б) закрийте рану повязкою , яка не пропускає повітря ( шматок поліетиленового пакету)

В) закріпіть повязку лейкопластирем , залишивши один край відкритим для виходу повітря

Г) при вогнепальному пораненні перевірте місце можливого виходу кулі і якщо ви його виявили , надайте допомогу , як описано вище

Тема: Перша допомога при травмах ока

Учбові питання:

1. Загальні рекомендації

2. Допомога при потраплянні стороннього предмету або чужорідного тіла

1. Травми ока є дуже серйозними і потребують спеціалізованої допомоги. Загальні рекомендації слідуючі: а) допоможіть потерпілому зайняти найбільш зручне для нього положення б) не намагайтеся витягти чужорідне тіло з ока яким - небудь інструментом в) не треба терти пошкоджене око

2. При потраплянні в око чужорідного тіла ( піску, бруду, стружки) потерпілий може відчувати сильний біль . У такому разі надайте йому допомогу: а) попросіть потерпілого покліпати б) обережно промийте око водою в) прикрийте око чистою серветкою г) зверніться до лікаря. При пошкодженні ока сторонніми предметами ( дріт , олівець) надайте таку допомогу: а) накладіть на око стерильну повязку навколо предмету і зафіксуйте її бинтом б) коли око пошкоджене , а чужорідне тіло відсутнє, накладіть на око стерильну повязку в) терміново зверніться до лікаря.

Тема: Перша допомога при травмах вуха

Якщо з вуха витікає кров чи інша рідина надайте таку допомогу: а) накладіть на вухо легку стерильну повязку б) викличте швидку допомогу. Внутрішні травми вуха можуть бути спричинені прямим ударом у голову чи раптовою зміною тиску ( занурювання на глибину, вибух). Потерпілий скаржиться на втрату слуху, рівноваги, чи відчувати біль у вусі. У таких випадках негайно викликайте швидку допомогу. При потраплянні у вушний канал стороннього предмету ( бруд, ватний тампон) надайте таку допомогу: а) витягніть сторонній предмет, якщо ви його чітко бачите б)не намагайтеся витягнути стороннє тіло за допомогою шпильки, зубочистки або іншого гострого предмету. Спробуйте витягнути сторонній предмет , відтягнувши мочку вуха донизу та попросивши потерпілого нахилити голову. в) якщо вищевказані заходи на допомагають , слід негайно звернутися до лікаря

Тема: Переломи та вивихи

Переломи та вивихи це два різні стани, які практично не завжди легко відрізнити.

Перелом це стан, при якому порушена цілісність кістки в результаті раптового падіння, удару або скручення. Переломи бувають двох видів.

Відкритий перелом це стан, при якому мають місце пошкодження м'яких тканин, в тому числі і шкіри, що може бути результатом впливу травмуючої сили ззовні або відламків кісток зсередини.

Закритий перелом це стан, при якому шкіра не пошкоджена.

Вивих це стан, при якому в результаті зовнішнього впливу порушується нормальне взаєморозташування кісток у суглобі.

Перелом не завжди може бути очевидним, оскільки в більшості випадків не стається складних відкритих переломів. Важливо не помилитися в діагнозі перелому і не прийняти його за забій або розтягування. В разі сумнівів, краще перестрахуватися і надавати допомогу, як при переломі.

Типові симптоми перелому:

- швидкий і надмірний набряк;
- в постраждалій області з'являється деформація;
- пошкоджена кінцівка далі від місця перелому набуває синюшного відтінку та з'являється відчуття оніміння при дотику;
- навіть невеликий рух або контакт з пошкодженою областю викликає значний біль;

- самостійні рухи ушкодженою кінцівкою практично неможливі.

Перша допомога:

Наберіть 1-0-3! Якщо у постраждалого немає станів, що загрожують життю (кровотеча, втрата свідомості, зупинка дихання, зникнення пульсу) відразу ж починайте знерухомлення зламаної кістки шиною. Функціональні шини можуть бути виготовлені майже з будь-якого матеріалу (дерево, пластик і т.д.), який є достатньо жорстким і більшим за розміром, ніж зламані кінцівки. Покладіть шину вздовж зламаної кістки і прив'яжіть її до кінцівки бинтом, марлею або будь-якою тканиною, починаючи з більш віддаленої від тіла точки. При накладенні шини пам'ятайте, що обов'язково повинні бути зафіксовані два суглоби (вище та нижче перелому), а при переломі стегна чи плечової кістки - три суглоби. Не фіксуйте шину занадто сильно, оскільки це може порушити кровообіг.

Якщо стався перелом кісток передпліччя, легко оберніть його журналом або товстою газетою і знерухомте кінцівку за допомогою косинкової пов'язки, ременя, смужки бинта. Знерухомлюйте таким же чином будь-який перелом верхньої кінцівки чи ключиці.

Перелом ноги вимагає двох шин, по одній на кожній стороні ноги. Якщо відповідний матеріал для шини не доступний, ви можете використовувати здорову ногу жертви в якості імпровізованої шини.

У випадку, якщо є кровотеча, то в першу чергу зупиніть її шляхом прямого тиску чистою тканиною, накладенням тугої пов'язки, а при артеріальний кровотечі накладенням джгута чи пальцевим притисканням. Сильна кровотеча загрожує життю постраждалого, тому саме її треба ліквідувати в першу чергу.

Не намагайтеся рухати зламаною кінцівкою або її частинами, так як це може ускладнити перелом.
Не давайте нічого їсти або пити постраждалому, так як це може привести до блювоти.
Тримайте потерпілого в теплі, це дозволить зменшити вірогідність виникнення шокового стану.

До прибуття швидкої, наскільки можливо, оберігайте постраждалого від переміщень, дайте йому знеболювальне.

Пам'ятайте мнемонічне правило ICE:

«I» (ice - лід) - якщо можливо застосовуйте лід або кубики льоду в області перелому. Це дозволить запобігти набряку і зменшити біль.
«C» (compression-тиск) - якщо рана кровоточить, застосовуйте прямий тиск чистою тканиною, щоб зменшити втрату крові.
«E» (elevation-підняття) - намагайтеся тримати травмовану область вище рівня серця, наскільки це можливо. Це дозволить зменшити приплив крові до травмованої області і звести до мінімуму набряки.

Переломи хребта

Перелом хребта - небезпечний стан, що може мати дуже серйозні наслідки. Небезпека полягає в можливості ушкодження спинного мозку, що розміщується в каналі хребта.
Найбільш частими причинами травми хребта є:
- падіння з висоти,
- автомобільно-транспортна аварія,
- удар головою при пірнанні,
- сильний удар по спині в області хребта.

При підозрі на перелом хребта пораненого краще не рухати до приїзду професійної допомоги, в разі необхідності зафіксувавши шийний відділ за допомогою шийного комірця або іншим методом (м'яка шина, ручна фіксація).
В разі необхідності перевірки на наявність свідомості, таких поранених не струшувати, а задіювати больові подразники (енергійне тертя грудини постраждалого кісточками ваших пальців, або міцне стиснення м'язу у складці між великим та вказівним пальцем пораненого, чи натискання нігтем, олівцем, сірником на нігтьове ложе пальців рук).

В разі необхідності перенесення постраждалого необхідно забезпечити максимальне знерухомлення хребта особливо в місці можливого перелому.
Для цього шийний відділ хребта фіксується за допомогою шийного комірця або іншим методом (м'яка шина, ручна фіксація), після цього потерпілого необхідно обережно перемістити на щит (ним може бути будь-яка тверда поверхня - носилки, двері, дошка та ін). Під місце перелому слід покласти невеликий валик.

Подальші дії, як і при переломі кінцівок: знеболювання, термоізоляція (зігрівання), психологічна підтримка.

Типові симптоми вивиху:

- деформація кінцівки в області вивиху;

- набряк, біль і підвищена чутливість в області вивиху.

Перша допомога:

Ніколи не намагайтеся вправити вивих кісток силою.
Накладіть на ушкоджену кінцівку шину з метою її знерухомлення.

Застосовуйте холод на травмоване місце, щоб запобігти подальшому набряку.

Негайно зверніться до лікаря який вправить вивих та призначить відповідне лікування.

Дія зовнішньої сили на кінцівки може викликати не тільки переломи та вивихи, але і ушкодження зв'язок суглобів - відносно безпечні розтягнення або дуже неприємні, та такі, що вимагають оперативного лікування, розриви зв'язок суглобів.

Тема: Опіки

Постраждалі від опіків потребують різного підходу при наданні першої допомоги та подальшого лікування в залежності від глибини та поширеності ураження. Опіки суттєво різняться між собою, від відносно нешкідливого сонячного опіку до небезпечних для життя опіків третього-четвертого ступеню викликаних відкритим вогнем, електричним струмом.

Давайте ознайомимось з ознаками опіків різних ступенів та методами допомоги при них.

Опік першого ступеню, як правило, супроводжується почервонінням і невеликим набряком шкіри. Лікування незначного опіку починається з інтенсивного охолодження ураженої ділянки. Якщо можливо, тримайте опечену кінцівку чи іншу частину тіла під холодною проточною водою протягом принаймні 10 хвилин. Якщо проточна вода не доступна помістіть місце опіку в ємність з холодною водою (ванна, відро, каструля, глибока тарілка) або використовуйте змочену холодною водою чисту тканину. Охолодження місця опіку значно зменшить біль та набряки і значно покращить подальше лікування рани. Зніміть коштовності чи тісний одяг в місці опіку до того, як в ураженій ділянці почне розвиватися набряк. Нанесіть лосьйон від опіків чи «Пантенол» і накладіть стерильну пов'язку на місце опіку.
Опік другого ступеню призведе до більш глибокого, більш інтенсивного почервоніння шкіри, набряк шкіри при цьому значно більший, утворюються пухирі. Перша допомога при опіку цього типу аналогічна опіку 1-го ступеня. Але тому що пошкодження шкіри є більш поширеним треба особливо піклуватися про те, щоб уникнути інфекції та надмірного рубцювання. Головна відмінність у веденні рани в подальші дні. Тримайте рану в чистоті, щоденно змінюйте пов'язку. Для запобігання інфекції використовуйте мазі з антибіотиками такі як Левомеколь, Левосин, Пантенол.
Опік третього ступеню може бути досить оманливим. На цій стадії руйнуються верхні, а то і всі шари шкіри, в тому числі і нервові рецептори. В результаті постраждалий може не відчувати болі. В ураженому місці можуть з'явитися сірого або коричневого кольору кірка (струп) і з'являється пухир з рідким або желеподібним вмістом і кольором від жовтого до бордового. Якщо одяг жертви продовжує тліти, загасіть його водою. Наберіть 1-0-3 і негайно викличте швидку. Не знімайте одяг з постраждалого, так як це спричинить інфікування ран. За можливості, накрийте опіки мокрою стерильною марлею, бинтом, іншою чистою тканиною, щоб зменшити біль і набряки. Якщо ви помітили, що у жертви розвивається шок, вона втрачає свідомість, будьте готові до виконання СЛР.
Опік четвертого ступеню характеризується ушкодженням тканин, що лежать під шкірою. наявний коричневий або чорний різної товщини і щільності опіковий струп, крізь який можуть проглядати тромбовані кровоносні судини. Допомога така ж, як при опіку третього ступеню.

В оцінці важкості ушкодження, крім глибини опіку, важливе значення має визначення його площі, яка виражається в процентах до загальної

Мал. 1. Правило дев'яток

поверхні тіла. З цією метою використовують правило дев'яток, згідно якому площа голови і шиї і кожної верхневої кінцівки рівна 9%, передня, задня поверхня тулуба і кожна нижня кінцівка - 18%, промежина - 1%. Площа долоні у дорослої людини складає приблизно 1% від загальної поверхні тіла. Див. мал. 1.

Легкий опіковий шок може вже почати розвиватися у дорослої людини з опіками площею від 10% поверхні тіла та до 10 % при глибоких опіках. У дітей шок може розвиватися і при менших площах ураження. Якщо площа ураження більша - розвивається більш важкий шок. При легкому шоці свідомість ясна, хворий спокійний. Шкіра бліда, може бути м'язовий тремор іноді озноб. Пульс прискорений, 90-100 уд. за хв, ритмічний, артеріальний тиск нормальний. Температура тіла нормальна або трохи знижена. По мірі зростання важкості шоку порушується свідомість, настає збудженість, тривога, потім заторможеність, температура тіла та артеріальний тиск знижується, пульс прискорюється.

При наданні ПМД для профілактики опікового шоку та для боротьби з шоком, що розвивається необхідно обов'язково давати або вводити постраждалому знеболювальні препарати, інтенсивно охолоджувати уражену ділянку на початковому етапі, поїти постраждалого соляно-лужною сумішшю (на 1л води 1ч.л. солі + ½ ч.л. соди), давати гарячий міцний чай, каву. Прикрити постраждалого з метою зігріти його. Укласти його з припіднятими ногами. Вжити заходів до найскоршої госпіталізації постраждалого.

Опіки ультрафіолетовими променями. Опіки викликані ультрафіолетовими променями є дуже частою причиною, що вимагає першої медичної допомоги. Властивості ультрафіолетового випромінювання (УФВ) та його вплив на живі істоти залежать від жорсткості випромінювання. Джерелами цього випромінювання є сонце, кварцеві лампи, а також прилади, що використовують електричну дугу (зварювальні апарати).

За міжнародною класифікацією УФВ ділиться на UVA (довгі хвилі) , UVB (середні хвилі), UVC (короткі хвилі). Ультрафіолетовий спектр сонячного випромінення, що сягає поверхні Землі складається в основному з UVA- випромінення відносно безпечного і в помірних дозах корисного. Влітку з 10 до 16 години в сонячному випроміненні присутня значна кількість UVB-хвиль, які можуть спричинити опіки шкіри та очей. UVC-хвилі повністю відсутні в сонячних променях, через те, що цілком поглинаються озоном та киснем атмосфери Землі, але вони з надлишком присутні при роботі зварювального обладнання, що використовує електричну дугу. UVC-промені можуть бути причиною важких опіків тканин людини, насамперед шкіри та очей.

На відміну від термічних опіків, при сонячних опіках та опіках іншими UV-променями дія уражуючого фактору є абсолютно безболісною. Тому, реакція уражених тканин, як при опіках шкіри так і очей, проявляється через 6-8 годин після впливу УФВ.

Опіки шкіри виникають при тривалому перебуванні під сонцем, в соляріях, під кварцевими лампами. Найчастіше це опіки першого ступеню, але можуть бути і більш глибокі та небезпечні опіки, що виникають внаслідок тривалого перебування під дією УФВ. Допомога при УФВ опіках аналогічна описаній вище допомозі при термічних опіках, але до неї доцільно ще додати антигістамінні (протиалергічні) препарати.

Опіки шкіри викликані УФВ можуть бути небезпечними в подальшому, бо є однією з причин виникнення раку шкіри. З цією метою необхідно особливо берегти дітей. Отже, для профілактики опіків шкіри: - уникайте сонця в години пік в період з 10 до 16 години, - носіть капелюх з крислатими краями, - використовуйте сонцезахисний крем з факторами захисту від UVA та UVB-променів кожні дві години та після купання (дивіться маркування кремів: фільтри IPD і PPD захищають від UVA, SPF - це захист від UVB-променів).

ФОТООФТАЛЬМІЯ - загальна назва уражень очей від дії УФВ. Розрізняють електроофтальмію - хворобу зварювальників, та «снігову сліпоту», що розвивається у альпіністів, лижників, зимових рибалок та мандрівників, полярників - тобто людей, що тривалий час знаходяться в сонячну погоду в місцях повнісю вкритих снігом, який відбиває сонячне випромінення і значно збільшує інтенсивність та вплив УФВ на очі людини. Фотоофтальмія також може виникнути при ураженні очей ультрафіолетом від кварцевої лампи, при намаганні дивитись на сонце незахищеними очима тощо. Найбільш частим ураженням УФВ є електроофтальмія. Страждають від неї не тільки не досвідчені зварювальники, але і працівники, що допомагають при зварювальних роботах, сторонні спостерігачі, особливо діти, що проявляють надмірну цікавість. При близькому та тривалому перебуванні в районі зварювальних робіт без спеціального захисту не рятують навіть закриті повіки - частина променів долають цю перешкоду і ушкоджують поверхневі тканини очей.

Мал. 2. Електроофтальмія

Через 6-8 год після опромінення в очах з'являються перші відчуття «піску за повіками», потім почуття дискомфорту в очах швидко наростає і ще через 1-2 год розвивається різко виражений рогівковий синдром: гострий біль в очах, світлобоязнь, спазм повік, сльозотеча (Мал.2) Зір звичайно не страждає. Постражлалі вкрай неспокійні. Спостерігається помірний набряк і почервоніння повік, набряк кон'юнктиви. Перша допомога спрямована на ослаблення болісних симптомів, стимуляцію заживлення і профілактику інфікування мікроерозій рогівки. Постраждалого треба помістити в затемнене приміщення, очі бажано тримати відкритими. Компреси з холодної води та промивання очей проточною водою дещо послаблюють больові відчуття та сприяють зменшенню набряку. Таку допомогу можна застосовувати поки ви не приготуєте ліки до надання першої допомоги. Дайте постраждалому знеболювальне (парацетамол, аспірин, анальгін, ібупрофен тощо), антигістамінний (протиалергічний) препарат (супрастин, тавегил, цетрин, лораталин, тощо) Закапайте розчин місцевого анестетика, наприклад лідокаїн 2%. Дія місцевих анестетиків триває до 30 хвилин, але користуватися ними слід не більше 4 разів на день для запобігання ускладнень; Добре зарекомендував себе при фотоофтальмії альбуцид (сульфацил натрію 20%), який можна застосовувати кожні 20-30 хвилин. Для зменшення набряку повік можна продовжувати прикладати холодні примочки з водою або розчином питної соди або борної кислоти 2%. З народних методів добру репутацію має картопля, яку розрізають та прикладають до очей або прикладають у вигляді кашки через марлю. Можна також використовувати очні мазі з антибіотиком, а також очні гелі з актовегином чи солкосерилом. У більшості випадків всі симптоми фотоофтальмії безслідно проходять за 1-3 дні після чого настає повне одужання.

Не тільки висока, але і низька температура можуть викликати серйозні термічні травми у людей.

Тема: Ураження електричним струмом

Ураження людини електричним струмом може статися вдома, на транспорті, на вулиці. Причиною є порушення правил користування електричними приладами чи обладнанням, аваріями в електричних мережах, в першу чергах її обривах, коли людина торкається оголених електричних дротів або контактів. На природі причиною ураження може стати блискавка.

В разі, якщо ви стали свідком ураження людини електричним струмом, згадайте принципи надання ПМД, та в першу чергу припиніть дію ушкоджуючого фактору. Інакше ви ризикуєте теж постраждати. Вимкніть електричний струм, або відтягніть жертву від дротів чи електроприладів за одяг, використовуйте інші предмети, що не проводять струм - сухе дерево, пластик, гума, суха тканина..

Якщо в результаті електротравми у постраждалого виникли серйозні та обширні травми або він непритомний - телефонуйте 1-0-3!

Якщо постраждалий непритомний, перевірте його життєво важливі функції, такі як глибина дихання і наявність пульсу на сонній артерії. Якщо пульс наявний окропіть обличчя і руки холодною водою, дайте понюхати нашатирний спирт, вжийте заходів до зігрівання. Якщо немає ознак серцевої діяльності або дихання починайте виконувати СЛР. Виконуйте реанімаційні заходи до того часу, поки не прибуде лікар.

Огляньте тіло постраждалого, на ньому можуть бути опіки. В разі їх виявлення надайте допомогу та накладіть стерильну пов'язку, як зазначено в розділі «Опіки»

Якщо постраждалий при свідомості, в нього немає видимих травм, але він виглядає блідим, ослабленим є ризик того, що в нього розвивається шок. Тому обов'язково вкладіть його в лежаче (протишокове) положення, при якому голова знаходитиметься на рівні або трохи нижче грудей, а ноги трохи підняті. В цьому випадку госпіталізація також необхідна, так як можливі віддалені прояви ураження головного мозку, дихальної та серцево-судинної систем.

Тема: Утоплення

За деякими даними в Україні щороку гине на воді близько 4 тис. чоловік.

При утопленні, як і при іншій надзвичайній ситуації, спочатку треба припинити дію ушкоджуючого фактору. Але в цьому випадку це зробити не так просто і вимагає від рятівника знання, вміння та зусиль. Якщо постраждалий, що був витягнутий з води, перебуває у непритомному стані йому якнайскоріше повинна бути проведена СЛР. Часові межі СЛР встановлюють межу у приблизно 10 хвилин після зупинки серця, протягом яких реанімаційні заходи можуть бути ефективними. В разі утоплення в холодній воді часові межі можуть дещо збільшитися. Це стається тому, що вода, охолоджуючи тіло жертви, уповільнює життєві, а відповідно, і руйнівні процеси в її органах. Тому відомі випадки коли СЛР була ефективною і більше ніж через 10 хвилин після зупинки серця. Але насправді ефективними реанімаційні заходи будуть, якщо розпочати їх в перші 1 -2 хвилини. Після 6 хвилин перебування під водою оживити людину набагато важче.

У випадку утоплення рекомендується проводити реанімацію з застосуванням масажу серця та штучного дихання, так як СЛР «тільки руки» буде менш ефективною в цьому випадку.

Завжди треба пам'ятати про можливість ушкодження шийного відділу хребта у постраждалого внаслідок невдалого пірнання. Тому при підозрі на таке ушкодження необхідно фіксувати шийний відділ під час рятувальних заходів.

З метою надання першої допомоги необхідно розрізняти два види утоплення - мокре (справжнє або «синє») і сухе («біле»), в залежності від того, чи наповнились легені постраждалого водою чи ні.

Мокре утоплення трапляється найчастіше, вода при цьому обов'язково потрапляє в легені.

Сухе утоплення зустрічається в менше ніж чверті випадків. Воно стається при рефлекторному звуженні голосової щілини, при цьому людина гине від механічної асфіксії або внаслідок первинної зупинки серця та дихання, що виникли через травму, різке охолодження, переляк. Таке утоплення частіше зустрічається у жінок та дітей під впливом різкого раптового охолодження, сильного емоційного потрясіння, але відомі випадки утоплення в таких ситуаціях навіть спортсменів, що займалися водними видами спорту. При цьому виді утоплення результати рятувальних дій є завжди кращими, ніж при мокрому утопленні.

Перша медична допомога

Негайно викликати швидку допомогу!

ПМД треба надавати негайно на місці нещасного випадку. Якщо потерпілий притомний, його треба заспокоїти, дати гарячий чай, каву.

Якщо потерпілий без свідомості, але у нього збережені задовільний пульс і дихання, то його слід уложити на спину, зафіксувати шийний відділ хребта, очистити при необхідності та забезпечити прохідність дихальних шляхів, насухо витерти і зігріти. Не залишати без нагляду. Слідкувати за диханням та пульсом. В разі необхідності перемістити в безпечну позицію на боку.

Потерпілому, у якого відсутня свідомість, немає самостійного дихання, але зберігається серцева діяльність, після попередніх заходів, які спрямовані на звільнення дихальних шляхів, потрібно якомога швидше почати штучне дихання.

Якщо ж потерпілий непритомний з ознаками «сухого» утоплення (бліді шкірні покрови, відсутня піна з рота) у нього відсутній пульс, дихання, розширені зіниці, необхідно якнайшвидше приступити до СЛР - штучної вентиляції легень і
закритого масажу серця.

При «мокрому» утопленні або синій асфіксії у постраждалого шкіра синюшного відтінку, з рота виділяється рожева піна, відсутній пульс та дихання, розширені зіниці, перш за все необхідно видалити воду із верхніх дихальних шляхів і шлунку. Для цього потерпілого покладіть животом на своє зігнуте коліно. Зробіть 5-6 поштовхоподібних натискувань на його спину, після чого вода із дихальних шляхів і шлунку виллється назовні. На це треба витратити не більше 10-15 секунд. Після цього потерпілого негайно кладіть на спину, голову нахиліть назад і починайте заходи з СЛР.

!!! Останні міжнародні та національні рекомендації з ПМД наголошують на тому, що намагання видалення води з легень постраждалого зайва маніпуляція, яка відволікає рятувальників та забирає дорогоцінні секунди у жертви, так як більша частина води на той час вже всмокчеться в кров. Сучасні настанови рекомендують негайно приступати до непрямого масажу серця та штучного дихання.

Після відновлення життєвих функцій можливі повторні порушення дихальної та серцевої діяльності аж до їхньої зупинки, тому госпіталізація таких хворих обов'язкова.